12. архаїзм ужито в реченніa німим отверзуться уста, прорветься слово, як вода.б несказанне, невимовне кобза промовляє і святими почуттями серце надихає.в ось на краю європи глевкий чорнозем набух.г сплять лісоруби в колибі, сняться їм сни прості.д в зболілім серці, наче темна гадь, клубились сумніви, понурі думи.​

  Мама мене будить зранку о сьомій годині. Ой, як важко прокидатись, залишати в ліжку сни. Та я вже стала ученицею, а тому маю свій розпорядок дня.
     Спочатку я застеляю ліжко, вмиваюсь, не забуваю зробити зарядку. Після сніданку одіваю шкільний одяг, беру портфель та йду до школи. Там я знову побачу своїх друзів, однокласників, почую цікаві розповіді вчителів. Після уроків я повертаюся додому, обідаю, відпочиваю або біжу в школу мистецтв, де лине чудова музика. Пізніше виконую домашнє завдання, складаю зошити та книги у портфель. Улітку день довший, тому більше часу я можу провести на свіжому повітрі та відпочити з друзями. Надвечір я вечеряю, граю на фортепіано або дивлюсь мультфільм. Увечері о дев’ятій годині мама нагадує мені, що вже пора спати. Я лягаю у ліжко, де мене знову чекає новий сон, а завтра – новий день.
 Ось такий у мене зараз розпорядок дня.

Кам’янець-Подільська фортеця (Antimurale Christianitas – форпост Християнства) була споруджена для захисту Турецького мосту, що є сполучним перешийком між Старим містом, укладеним в петлю річки, і “великою землею”.  На підставі археологічних даних на території сучасної фортеці в IX – XII ст. існував дитинець із земляним валом і дерев’яною стіною, що захищає давньослов’янське поселення Галицько – Волинського князівства.  Дерев’яні укріплення були замінені на кам’яні після пожежі на рубежі XII – XIII ст. А вже в 1240 році орди Батию (1209 – 1255/1256), правителя улусу Джучі (Золотої Орди), розбивши стіни, увірвалися в місто і знищили його жителів. У наслідку чого більш ніж на сторіччя Кам’янець перейшов під владу татаро – монгол.  Після поразки татар при Синіх Водах у 1362 році від війська великого князя Литовського Ольгерда (літ. Algirdas 1296 – 1377) фортеця була передана у володіння племінникам князя – Олександру, Юрію, Борису, Костянтину і Федору. За правління литовських князів (1363 – 1430) фортеця переживає своє відродження і починає набувати свій неповторний вигляд завдяки пожертвам як дрібних шляхтичів і купців, так і римських пап, які надсилали Кам’янцю “милостиню святого Петра”.