12.Хто з повісті постраждав через яму, вириту хлопцями для Химери? А)бабуся Митька; б)дід Трохим; в)Вася-велосипедист.
13.Василь Трош назвав хлопців:
А) «Мухоловами»; б) «Блукачами»; в) «Мандриками».
14. Що подарував велосипедист хлопцям заради примирення?
А)цінний екземпляр комахи; б)бурштин; в)за на спортивне змагання.
15. Лох-Несс – чудовисько, яке живе в озері:
А)Фінляндії; б)Шотландії; в)Норвегії.
16. За що Сергій з Митьком були вдячні Василеві?
А)прищепив їм любов до природи; б)виявив інтерес до мандрівок; в)влаштував чудові канікули.
17.Клима Джуру Сашко дражнив
А)поганським Паганіні;б)невдатним Моцартом;в)недовченим Бахом.
18.Бабуся Клима над усе любила
А)пригощати знайомих тістечками власного виробництва;б)вирощувати овочі;в)доглядати за квітами;г)гуляти з онуком у парку.
19.Завданням космічних прибульців було
А)забрати всі багатства землі;б)виловити всіх кузьок на землі;в)підкорити людей своїй волі.
20.Автомобіль, який мав до урятуватися від космічних прибульців, був
А)чорний БМВ;б)жовтий «Запорожець»;в)сині «Жигулі»;г)білий «Мерседес».
21.Єдиною зброєю проти огидних космічних прибульців були
А)всілякі кузьки;б)квіти;в)стріли козаків;г)пісні кобзарів.
22. Яку зброю мали синьо морди проти людей?
А)шаблі;б)стріли;в)газ;г)отруйну слину.
23.Космічних чужинців відправили додому за до
А)дружної атаки всіх членів родини Джури;б)протиотрути, яку виготовила бабуся Соломія;в)насіння з полотняного мішечка пані Соломії;г)зборів усіх членів ТТБ.
24.Синьомордики зробилися слухняними й покірними за до
А)пилку квітів;б)засобу проти страху;в)пиріжків бабусі Солі;в)грошей із банку.
Поснідавши, Гнат узяв сокиру і подався на двір.
Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум’ям.
Сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими хмарками, що спалахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню.
Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. Стук сокири по сухому дереву далеко котився в рожевому морозному повітрі…
Помивши посуду після обіду та поприбиравши в хаті, Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч.
Біле шитво вкрило її коліна. Настя взялась до роботи та ще раз глянула на хату. В хаті було чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивились гарні боги, заквітчані сухим зіллям, обвішані рушниками. Чепурний комин білів, аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта, як віск. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо.
Настя любила свою веселу, теплу хату. В сій маленькій хатині зазнала вона щастя.
Дія відбувається під селянською хатою, що стоїть на горбочку край села. У центрі — старий кобзар із малим поводирем, а навколо стоять селяни і зачаровано слухають невеселу оповідь. Тут і молода господиня зі своїм сімейством, і косарі, що повертаються додому після цілоденної праці, і старенька бабуся, і Тарас. Він стоїть найближче до кобзаря, ловить кожен рух, вслухається в кожне слово. Пісня проймає його до глибини душі. Про це говорить зосереджений погляд, недитяча задума.
Засмучені обличчя селян засмаглі від вітру і сонця. Тяжке життя, непосильна праця наклали свій відбиток. На картині переважають синій, бузковий, голубувато-сірий кольори. Вони передають настання вечірньої прохолоди. Барви нечіткі, бо на землю вже спускається ніч.
Скоро згасне день, кобзар понесе свої пісні далі, але селяни ще довго пам'ятатимуть його сповідь про життя в неволі, про ту іскорку надії, яку вселив співець у їхні душі.