12. Розставте розділові знаки у поданих реченнях (де вони потрібні). Підкресліть граматичні основи. І. ​Світи нам день безсмертними огнями шуміть сади роди зерно земля!
ІІ. ​Здається вічністю буття маленька мить, перед якою навіть смерть безсила.
По вулиці йду і здається вперше розплющив я очі на світ.

Доброта-яке гарне слово!С першого погладу нам казалось,що це слово просте,та немає смислу!А ні,у цьому слові є багато змісту та смислу.А двайте ми хоть на один день будемо добрими?А давайте назавемо цей день "Мій день під знаком доброти"!Як приємно людям дарувати радість,та й ще від людей нічогісенько не брати!Пусти в озеро добро,а потім воно повернеться.може і не від тієї людини,може від іншої,но все одне повернеться.Добром називають не тільки того,кто провів через дорогу стареньку бабусю,так воно в добро йде,но це тільки малесенька крапля.Давайте почнемо з самого початку: Ми ранесенька встали,приготовили для всієї сім,ї завтрак.Одяглись та пішли у школу,у школі усім подарували радість,та з усмішкой пишли до дому,удома ми прибрались,та пішли іншгим людям дарувати добро.Вот це і називається добро!

Він відразу запалився бажанням вилити хоч раз перед живою, чужою людиною свою душу (Степан Васильченко)

А мені так і кортить розпитати про Марію, так і крутиться на язиці ймення її, та ніяково розпитувати (Михайло Коцюбинський)

З перших же днів закохався в неї, як сам признався собі, по самі вуха (Андрій Головко).

Говорилося багато промов, запальних, щирих і довгих… І кінець кінцем прийшли до того самого розбитого, кілька разів латаного корита і коаліції. (В. Винниченко, Відродження нації)

Коли Маркевич заграв з скрипачем Стером концерт Ліпінського, Тарас відчув себе на сьомому небі. (О. Іваненко, Тарасові шляхи)

Сотки, тисячі нещасних попадалися до рук козакам й мусили випити гірку до краю. (М. Коцюбинський, Дорогою ціною)

Розв’язка, видно, настане все ж не сьогодні, пізніше — ще ж не до дна випита чаша. (М. Олійник, Одержима)

Таким не заздрю, — сказав Богдан. — Оце вони й є ті, що «народжені повзати».(О. Гончар, Людина і зброя)

Сиділи, руки поскладавши,
Для них все празники були.
Сидіти, склавши руки  (І.Котляревський, Енеїда)

Заїде до Дідони в гості
І буде там бенкетовать;
Полюбиться її він мосці
І буде бісики пускать.  (І.Котляревський, Енеїда)