У Травневому лісі хвилі квітів хлюпають під ноги. А повітря, настояне на ароматах смоліні і мокрого листя, приємно дурманить голову. Теплінь... Найдрібніша істота і то поспішає розплескати по всьому лісі свою весняну радість.
Раптом-вона! Два блискучі листя біля самої землі. На високому стеблі-кошлаті біло-кремове суцвіття...
Любка!..
І вже перед очима стелиться безкрайній степ, а в ньому - жменька запорізьких козаків.
Кілька днів запорожців переслідували кримські татари. А коли переслідувачі втомилися, татарський бий махнув рукою: нехай біжать - все одно в степу пропадуть без їжі.
А козаки зовсім і не збиралися так марно пропадати. Тому що у кожного на шиї висів амулет, який оберігав від голодної смерті: нанизані на нитку тверді, потемнілі від часу бульбочки. Почали запорожці ці бульбочки жувати-втамували голод, погасили спрагу, повільно почали повертати сили... Ніхто не загинув. А по дорозі на Січ ще й дві татарські загони розбили... Любку дволисту і зараз оч
На цьому автопортреті зображений молодий, 26 -річний поет і художник. Відкрите обличчя художника дивиться на глядача. У нього чорне волосся, густі чорні брови, високе чоло, прямий ніс. Звичайний хлопець, у якого попереду все життя. Легка усмішка грає на губах. Погляд говорить багато про що. Тут і смуток від пережитих часів, будучи кріпаком, і очікування кращої долі.
Піднесене підборіддя говорить про впертість та наполегливість людини. Особа Тараса Шевченка освітлена променями, а сам він зображений на темному тлі. Юнацький погляд , котрий очікує щасливого майбутнього. Погляд ще трохи довірливий. Він ще не знає, що його чекають допити, в’язниця, заборони писати й малювати. Зараз він вільний і готовий творити. Всі труднощі чекають його потім, а зараз він натхненний і готовий трудитися.
У Травневому лісі хвилі квітів хлюпають під ноги. А повітря, настояне на ароматах смоліні і мокрого листя, приємно дурманить голову. Теплінь... Найдрібніша істота і то поспішає розплескати по всьому лісі свою весняну радість.
Раптом-вона! Два блискучі листя біля самої землі. На високому стеблі-кошлаті біло-кремове суцвіття...
Любка!..
І вже перед очима стелиться безкрайній степ, а в ньому - жменька запорізьких козаків.
Кілька днів запорожців переслідували кримські татари. А коли переслідувачі втомилися, татарський бий махнув рукою: нехай біжать - все одно в степу пропадуть без їжі.
А козаки зовсім і не збиралися так марно пропадати. Тому що у кожного на шиї висів амулет, який оберігав від голодної смерті: нанизані на нитку тверді, потемнілі від часу бульбочки. Почали запорожці ці бульбочки жувати-втамували голод, погасили спрагу, повільно почали повертати сили... Ніхто не загинув. А по дорозі на Січ ще й дві татарські загони розбили... Любку дволисту і зараз оч
Объяснение:
Піднесене підборіддя говорить про впертість та наполегливість людини. Особа Тараса Шевченка освітлена променями, а сам він зображений на темному тлі. Юнацький погляд , котрий очікує щасливого майбутнього. Погляд ще трохи довірливий. Він ще не знає, що його чекають допити, в’язниця, заборони писати й малювати. Зараз він вільний і готовий творити. Всі труднощі чекають його потім, а зараз він натхненний і готовий трудитися.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/avtoportret-shevchenka-opis