обожеэтовкдья

24.02.2020 18:55 •  Українська мова

13
1 Мовчала ніч; усі мовчали; і соловейко задрімав; на небі зірочки блищали, за гаєм місяць виглядав.

2 Я допомагав дідусеві; це мені подобалося, і, коли він ходив кудись, я залюбки залишався замість нього на пасіці.

3 Дівчина дивилася в бінокль на берег, і коли зверталася до капітана, то очі її блищали..

4 Обірветься він (сон) — і все зміниться у світі: з лісів примчать її горбоносі красені, зі старості вийдуть ці верби, і місяць накине їм, як дівчатам, на плечі хустки блакитного шовку, та й вона під цвітом молодих очей, під вечірнім закоханим вуркотінням, що має прийти до її синів..

А 3

Б 4

В 5

Г 6

Д 7

14. Установіть відповідність між складними синтаксичними конструкціями та їх типами

1 сурядний і підрядний зв'язок

2 безсполучниковий і підрядний зв'язок

3 безсполучниковий і сурядний зв'язок

4 безсполучниковий, сурядний і підрядний зв'язок

А Вільно й широко розляглися зелені поля; не тіснили їх похмурі ліси, і не давили високі гори.

Б Доки ми посипаємо, сіємо-віємо та викрикуєм свою колядницьку хвалу цій хаті, із покутя весь час дивиться на нас на дошці мальована Пречиста Матір з Немовлям, вона оцінює наші завзяті старання та чемність.

В Довго ще говорили обоє, обмірковуючи прочитане, то знову вони замовкали з приводу якоїсь думки, що випадково надходила одному чи другому до голови. .

Г Стояла тиха і по - своєму хвилююча година: згори на верховіття лісу опускався сизий присмерк, а внизу з - під кожного куща виповзав туман, тому здавалось, що над землею коливалися два неба.

Д Щороку кращають світанки, щороку більшають розливи,од саду верби-подолянки пливуть до лісу боязливо.

ІІІ рівень

17.Запишіть речення, розставивши пропущені розділові знаки. Побудуйте його структурну схему. Підкресліть члени речення, надпишіть над кожним словом частину мови, дайте загальну характеристику всій конструкції й компонентам як реченням
З острахом і невеселою радістю що пробивалася крізь усі тривоги я вискочив на весняну вулицю де кожен з острахом і невеселою радістю що пробивалася крізь усі тривоги я вискочив на весняну вулицю де кожна калюжка тримала в собі клапоть сонця