13.Установити відповідність між склад¬ними синтаксичними конструкціями і кількістю умовно речень, що вхо¬дять до складу їх.
1Мовчала ніч; усі мовчали; і соловейко задрімав; на небі зірочки блищали, за гаєм місяць виглядав.
2Я допомагав дідусеві; це мені подобалося, і, коли він ходив кудись, я залюбки залишався замість нього на пасіці.
3 Дівчина дивилася в бінокль на берег, і коли зверталася до капітана, то очі її блищали..
4Обірветься він (сон) — і все зміниться у світі: з лісів примчать її горбоносі красені, зі старості вийдуть ці верби, і місяць накине їм, як дівчатам, на плечі хустки блакитного шовку, та й вона під цвітом молодих очей, під вечірнім закоханим вуркотінням, що має прийти до її синів.. А 3
Б 4
В 5
Г 6
Д 7

Світ зміниться. Не світитиме уже яскраво сонце і якщо раптом комусь здасться, що крізь сірі хмари пробиваються  сонячні промінні, то це ілюзія, адже це не що інше, як світло від прожекторів.  Більше не побачимо ми голубого неба, але й споглядати на сіре небо, яким воно  буде,  стане розкішшю, яку можуть дозволити собі лиш люди, що живуть на самих вершинах багатоповерхівках, для інших - недоступно. Із низу видно лиш дуже високі будинки. Вони всі сірі і одинакові. Архітектори б хотіли будувати їх красивими та оригінальними, але задля економії простору вони були змушенні побудувати їх як одноманітні кам'яні коробки. Знаходитися в місті нестерпно, навкруг сморід й до жаху спекотне повітря. Поодинокі люди, яких рідко побачиш посеред вулиці, ходитмуть в медичних масках. Це ілюзія, вона їх більше не здатна захищати від токсичного повітря, але так спокійніше. Ти повернешся додому, після років розлуки. Побачиш свій дім і не впізнаєш уже його.  Про те, що це він, можна  буде здогадатися  лиш через вказівку Джі Пі еС. Після того, як зайдеш у будинок, то направишся на  мінус шостий поверх, ти знатимеш де це, адже жив у точнісінько такому самому будинку, власне кажучи, в цьому світі  всі будинки  точнісінько  такі ж.  Стук у двері, ти удома. Даремно, що світ розвалюватиметься  й кричатиме в агонії, ти вдома і це головне.

Скільки людина існує як цивілізована особистість, стільки, мабуть, існує і усвідомлення нею своєї ваги в суспільстві, свого громадянського обов’язку, а також її повага до себе. Усе це називається гідністю, і саме ця якість вирізняє справжню особистість з-поміж так званих пересічних обивателів.
 Протягом життя ми всі робимо вчинки та приймаємо рішення. Деякі з них є правильними, деякі призводять до помилок. Таким чином ми вчимося та розвиваємося. Є також певні орієнтири, на яки ми маємо рівнятися – морально-етичні принципи, затверджені суспільством.Наше життя є складним. В ньому зустрічається усе: радість і горе, нагороди та випробування. Гостро постає проблема пошуку та відродження насамперед у самому собі цих вічних рис, що врешті решт і роблять людину гідною – тобто справжньою Людиною.