Зима славиться тим, що може сковувати річки і озера, накривати землю товстим шаром снігу, утворюючи замети. Але ще взимку все звертають увагу на морозні візерунки на склі вікон. Коли ми були зовсім маленькими дітьми, батьки говорили, що їх на вікнах малює Дід Мороз або Чарівниця зима.
У морозний день можна сидіти біля вікна і розглядати неймовірні візерунки. Одні з них схожі на соснові гілочки, інші на сніжинки, а ось чарівний будиночок для казкової принцеси. Так хочеться спробувати намалювати фарбами такі візерунки, але що не старайся повторити їх неможливо. Настільки вони всі правильні, рівні і мудрої форми. Коли ми виросли, то дізналися причину появи цих дивовижних малюнків, але з цими знаннями зникло чудо їх виникнення.Чарівні зимові візерунки на склі дивно схожі на тонке плетиво з найтонших ниток. Химерні гілки і квіти, казкові тварини, обриси і форми казкових замків, пір'я дивовижних птахів, прозорі зірки-сніжинки, найтонший геометричний орнамент - морозні візерунки різноманітні і неповторні.
«Червону руту» співав увесь світ. Можливо, в ту мить, коли згасало його життя, ця незбагненна пісня також звучала в радіо- чи телепередачі, у кав’ярні чи ресторані, в сільській хатині чи міському парку…
У день поховання митця на Личаківському кладовищі мелодія «Червоної рути» завмерла… Як завмерли у місті Лева трамваї та тролейбуси, як завмерло умите сльозами багатотисячне братство, що вийшло проводжати композитора в останню путь.
Івасюк є ровесником ліверпульської четвірки, що стала музичним символом другої половини XX століття,— ансамблю «Бітлз», тому беззаперечно прийняв і, як більшість молоді 60-х рр., сприйняв новітню форму музичення. Будучи натурою з чітко вираженою національною належністю, Івасюк увібрав ідеї «Бітлз» творчо, перенісши їх на український ґрунт, поклавши початки новій, названій молодіжною, музиці в Україні.
Зазвучала «Червона рута», згодом — «Водограй». Ці пісні підхопив увесь світ — їх виконували польські, чеські, грузинські, японські ансамблі. Стало зрозуміло: народилася новітня українська естрада європейського рівня. У передмові до третьої, найповнішої збірки пісень Володимира Івасюка, виданої посмертно, Софія Ротару писала: «Молодий митець був улюбленцем свого покоління. У творах композитора лунала музика, народжена красою людей, чарівністю дібров та синіх гір, які надихали його вразливе серце. Творче спілкування з Володимиром Івасюком було святом…»
За таке коротке життя Івасюк встиг зробити чимало. Його творча спадщина налічує майже 150 пісень, камерні твори, симфонічні сюїти, музику до театральних спектаклів…
Та успіх композитора сприйняли не всі. Як кожна справді талановита людина, він мав чимало заздрісників і недоброзичливців, які славу Івасюкових пісень намагалися затьмарити скаргами й доносами…
Та час і Бог все розставили на свої місця. Уже посмертно Володимира Івасюка відзначено найвищою нагородою нашої держави — Національною премією імені Тараса Шевченка. Пісня «Червона рута» дала назву Фестивалю молодіжної пісні, який живе вже багато років (І. Лепша).
Володимир Івасюк народився в містечку Кіцмань на Буковині. Змалку опанував гру на скрипці. За прикладом батька — письменника Михайла Івасюка — записував народні пісні, обробляв їх мелодії. Після сімнадцяти років створив у школі вокально-інструментальний ансамбль, для якого написав свої перші твори — «Колискова для Оксаночки», «Я піду в далекі гори». Писав пісні й навчаючись у медінституті.
• Доповніть переказ висловленням власного ставлення до творчості Володимира Івасюка, роздумами щодо її значення для української культури, а також щодо впливу його музики на розвиток української естради. Складіть перелік зірок української естради, відкритих фестивалем «Червона рута».
Объяснение:
Зима славиться тим, що може сковувати річки і озера, накривати землю товстим шаром снігу, утворюючи замети. Але ще взимку все звертають увагу на морозні візерунки на склі вікон. Коли ми були зовсім маленькими дітьми, батьки говорили, що їх на вікнах малює Дід Мороз або Чарівниця зима.
У морозний день можна сидіти біля вікна і розглядати неймовірні візерунки. Одні з них схожі на соснові гілочки, інші на сніжинки, а ось чарівний будиночок для казкової принцеси. Так хочеться спробувати намалювати фарбами такі візерунки, але що не старайся повторити їх неможливо. Настільки вони всі правильні, рівні і мудрої форми. Коли ми виросли, то дізналися причину появи цих дивовижних малюнків, але з цими знаннями зникло чудо їх виникнення.Чарівні зимові візерунки на склі дивно схожі на тонке плетиво з найтонших ниток. Химерні гілки і квіти, казкові тварини, обриси і форми казкових замків, пір'я дивовижних птахів, прозорі зірки-сніжинки, найтонший геометричний орнамент - морозні візерунки різноманітні і неповторні.
«Червону руту» співав увесь світ. Можливо, в ту мить, коли згасало його життя, ця незбагненна пісня також звучала в радіо- чи телепередачі, у кав’ярні чи ресторані, в сільській хатині чи міському парку…
У день поховання митця на Личаківському кладовищі мелодія «Червоної рути» завмерла… Як завмерли у місті Лева трамваї та тролейбуси, як завмерло умите сльозами багатотисячне братство, що вийшло проводжати композитора в останню путь.
Івасюк є ровесником ліверпульської четвірки, що стала музичним символом другої половини XX століття,— ансамблю «Бітлз», тому беззаперечно прийняв і, як більшість молоді 60-х рр., сприйняв новітню форму музичення. Будучи натурою з чітко вираженою національною належністю, Івасюк увібрав ідеї «Бітлз» творчо, перенісши їх на український ґрунт, поклавши початки новій, названій молодіжною, музиці в Україні.
Зазвучала «Червона рута», згодом — «Водограй». Ці пісні підхопив увесь світ — їх виконували польські, чеські, грузинські, японські ансамблі. Стало зрозуміло: народилася новітня українська естрада європейського рівня. У передмові до третьої, найповнішої збірки пісень Володимира Івасюка, виданої посмертно, Софія Ротару писала: «Молодий митець був улюбленцем свого покоління. У творах композитора лунала музика, народжена красою людей, чарівністю дібров та синіх гір, які надихали його вразливе серце. Творче спілкування з Володимиром Івасюком було святом…»
За таке коротке життя Івасюк встиг зробити чимало. Його творча спадщина налічує майже 150 пісень, камерні твори, симфонічні сюїти, музику до театральних спектаклів…
Та успіх композитора сприйняли не всі. Як кожна справді талановита людина, він мав чимало заздрісників і недоброзичливців, які славу Івасюкових пісень намагалися затьмарити скаргами й доносами…
Та час і Бог все розставили на свої місця. Уже посмертно Володимира Івасюка відзначено найвищою нагородою нашої держави — Національною премією імені Тараса Шевченка. Пісня «Червона рута» дала назву Фестивалю молодіжної пісні, який живе вже багато років (І. Лепша).
Володимир Івасюк народився в містечку Кіцмань на Буковині. Змалку опанував гру на скрипці. За прикладом батька — письменника Михайла Івасюка — записував народні пісні, обробляв їх мелодії. Після сімнадцяти років створив у школі вокально-інструментальний ансамбль, для якого написав свої перші твори — «Колискова для Оксаночки», «Я піду в далекі гори». Писав пісні й навчаючись у медінституті.
• Доповніть переказ висловленням власного ставлення до творчості Володимира Івасюка, роздумами щодо її значення для української культури, а також щодо впливу його музики на розвиток української естради. Складіть перелік зірок української естради, відкритих фестивалем «Червона рута».
Объяснение: