14. Прочитати текст. Виписати односкладні речення. Підкреслити в них головні члени. Лагідну людину називали добродій. В сучасній літературній мові лише з коренем «добр» налічується
понад 50 слів (доброчинний, доброчесний, добропорядний тощо). І нині ми, прощаючись увечері, кажемо: «На
2 добраніч!». Дітей виховуємо на основі справедливості (В. Ковальчук).​ответе

Своєрідним жіночим оберегом на Україні завжди був віночок. І нині, як і в давнину, з раннього дитинства кожна дівчинка вчиться виплітати квіткові віночки.Плетіння вінка — то ціла наука і майже магічне дійство. До віночка впліталося багато різних квітів з лікувальними властивостями: ружа і деревій, волошка і ромашка, безсмертник і любисток, незабудка і цвіт калини. Але найпочесніше місце у вінку належить барвінку. Згідно з народним звичаєм, навесні парубки збирали барвінок і дарували коханим. Коли дівчина брала квітку, то це означало, що вона не проти стати дружиною цього парубка. Наречені плели з цих квітів вінок, котрий надівали милому, співаючи пісню. На весіллі вінком, сплетеним з барвінку, квітчали молоду.До дівочого вінка в'яжуть кольорові стрічки. Кожен колір стрічки є символом.Український вінок є неповторним символом народу України, свідченням його високої культури, запорукою дівочої чистоти.

Рано чи пізно кожна людина задумується над тим, для чого прийшла у цей світ і як живе. Це вічне питання важливо поставити перед собою якомога раніше, щоб не довелося в кінці життя, коли вже нічого не можна змінити і виправити, гірко шкодувати за змарнованими роками.

На світі є багато речей, які не можна змінити, виправити, поновити. Та нема нічого невблаганнішого за час. У дитинстві ми його не помічаємо, здається, він тягнеться аж надто повільно. Але з роками час ніби прискорює ходу, і вже не встигаєш зробити якісь важливі справи, поспішаєш, а час все одно обганяє тебе.

І в такий момент для людини важливо хоч на хвильку зупинитися, оглянутися навколо, зазирнути у свою душу і зрозуміти, що до тебе жили на світі люди, після тебе прийдуть нові покоління, і треба залишити якийсь слід на землі. Ця мить між минулим і майбутнім називається життям. Ось вона пройшла — і її вже ніколи ні повернути, ні змінити не можна.