153. і. випишіть складнопідрядні речення, розставляючи пропущені розділові знаки.

1. люблю коли із неба місяць круторогий туманно дивиться в вікно (в. сосюра). 2. мамина білесенька хустина світиться у рідному вікні (м. ткач). 3. змалку його обступали білі стіни на яких висіли вишиті маминими руками рушники (і. цюпа). 4. він постукав у віконце щоб мати відчинила йому двері прислухався до її ходи (м. стельмах). 5. якщо комусь дано слово то обов’язково дається і його відчуття (г. овсієнко). 6. той хто зневажливо ставиться до рідної мови не може й сам викликати поваги до себе (олесь гончар). 7. могутній той народ який має синів, об’єднаних любов’ю до вітчизни (л. силенко)
ii. підкресліть граматичні основи у виписаних реченнях. побудуйте схеми.​

"Нещасна, неправедна людина, що добровільно й легко зрікається рідної мови; щаслива, праведна людина, що в радості й горі будує слово своєї землі. Нещасні, прокляті батько й мати, що сплоджують перевертнів; щасливий, непереможний народ, що породжує своїх захисників і оборонців", — стверджує Б. Захарчук. Не можна не погодитися із цією думкою. Більше того, деякі вчені вважають, що рідна мова записана в генетичному коді людини і передається від батьків дітям так само, як колір волосся, очей тощо. Якщо маленька дитина, а пізніше доросла людина опиняється в чужомовному середовищі, це стає причиною її душевного розладу. 

Чи існує на сьогодні в Україні мовна проблема? Безперечно, існує. Згадаємо хоча б ситуацію, яка склалася під час останніх виборів президента. Україна фактично розділилася на дві частини — східну і західну, і кожна захищала, наскільки це було можливо, свої права, своє волевиявлення, свого кандидата на найвищу у державі посаду. 

Постає питання: яким чином мовна проблема пов'язана із проблемами політичними, соціальними? Виявляється, що невидимий внутрішній зв'язок між цими явищами все ж таки існує. Ми побачили, наскільки успішно деякі політики заради власних амбіцій спекулювали питаннями статусу державної мови і мов національних меншин, хоча, власне, основний акцент був на статусі мови російської. 

Звичайно , я прожила не таку довге життя , щоб " з висоти свого досвіду " вчити когось життя. Ні. Тим не менш, у мене сформувався свій власний погляд на життя. Я вважаю , що головне в житті - до ншим людям.
Посудіть самі, ми прийшли в цей світ раптово і можливо проти своєї волі. Нас , ніби не вміють плавати , кинули у відкрите море , надавши самим боротися за щасливий результат . Ми можемо прожити це життя в стражданнях , а можемо в задоволеннях. Так чи інакше , ми підемо з цього світу туди , де нам вже буде все одно , як ми жили.
Але в цьому світі залишаться інші люди. Такі ж люди , з плоті і крові , так само як і ми , борються за своє життя. І якщо ми протягом нашого життя зробимо щось таке , що полегшить життя хоча б одній людині , можна вважати що ми будемо благословенні.
Я б хотіла працювати не тільки для своєї родини , своєї країни , а й для всього людства.