Коломийська земля. 1926 р.” В селі Криворівні, перед жителями якої Франко виступив зі своєю пристрасною поезією в 1912 р., було встановлено гранітну плиту з написом: “В честь Іванові Франкові Гуцульщина. 1916-1926”. Польські шовіністи в 1928 р. намагалися знищити її, але пам’ятку жителі переховали, і з 1953 р. вона знаходиться у відкритому в селі літературно-меморіальному музеї Івана Франка1. На Личаківському кладовищі у Львові, де поховано письменника, у травні 1933 р. було урочисто відкрито пам’ятник великому Каменяреві, споруджений за ініціативою та на кошти робітничо- селянських мас і трудової інтелігенції Західної України. Бронзова композиція надмогильного пам’ятника виготовлена за проектом скульптора С. Литвиненка в майстерні Л. Тировича у Львові2. Недалеко від Коломиї, в селі Слободі, зберігся один з перших портретних пам’ятників Івану Франку, встановлений 1936 року з ініціативи письменника і етнографа Станіслава Вінценза, який був близько знайомий з автором “Вічного революціонера”. Виготовили пам’ятник народні умільці селяни-каменотеси Василь Остап’юк зі Слободи та Іван Кузьменко з Печеніжина. На мармуровій плиті висічено напис: “Вірую в силу духа. Пам’яті Івана Франка, сина цієї землі” не всім людям встановлюють памятники а тільки найкрашим з найкрашіх
Актуальність проблеми толерантності пов'язана з тим, що сьогодні на перший план висуваються цінності і принципи, необхідні для загального виживання і вільного розвитку (етику і стратегію ненасильства, ідею терпимості до чужих і чужим позицій, цінностей, культур, ідею діалогу і взаєморозуміння, пошуку взаємоприйнятних компромісів тощо.). «Толерантність - це те, що робить можливим досягнення миру і веде від культури війни до культури миру», - так говориться в Декларації принципів толерантності, прийнятої генеральною Конференцією ЮНЕСКО в 1995 році.
Толерантність - це миролюбність, толерантність до етнічним, релігійним, політичних, конфесійних, міжособистісних розбіжностей, визнання можливості рівноправного існування «іншого» Толерантність - це людська чеснота: мистецтво жити в світі різних людей і ідей, здатність мати права і свободи, при цьому, не порушуючи прав і свобод інших людей. У той же час, толерантність - це не поступка, поблажливість чи потурання, а активна життєва позиція основі визнання іншого.
Коломийська земля. 1926 р.” В селі Криворівні, перед жителями
якої Франко виступив зі своєю пристрасною поезією в 1912 р., було
встановлено гранітну плиту з написом: “В честь Іванові Франкові
Гуцульщина. 1916-1926”. Польські шовіністи в 1928 р. намагалися
знищити її, але пам’ятку жителі переховали, і з 1953 р. вона
знаходиться у відкритому в селі літературно-меморіальному музеї
Івана Франка1.
На Личаківському кладовищі у Львові, де поховано письменника,
у травні 1933 р. було урочисто відкрито пам’ятник великому
Каменяреві, споруджений за ініціативою та на кошти робітничо-
селянських мас і трудової інтелігенції Західної України. Бронзова
композиція надмогильного пам’ятника виготовлена за проектом
скульптора С. Литвиненка в майстерні Л. Тировича у Львові2.
Недалеко від Коломиї, в селі Слободі, зберігся один з перших
портретних пам’ятників Івану Франку, встановлений 1936 року з
ініціативи письменника і етнографа Станіслава Вінценза, який був
близько знайомий з автором “Вічного революціонера”. Виготовили
пам’ятник народні умільці селяни-каменотеси Василь Остап’юк зі
Слободи та Іван Кузьменко з Печеніжина. На мармуровій плиті
висічено напис: “Вірую в силу духа. Пам’яті Івана Франка, сина
цієї землі” не всім людям встановлюють памятники а тільки найкрашим з найкрашіх
Актуальність проблеми толерантності пов'язана з тим, що сьогодні на
перший план висуваються цінності і принципи, необхідні для загального
виживання і вільного розвитку (етику і стратегію ненасильства, ідею
терпимості до чужих і чужим позицій, цінностей, культур, ідею діалогу і
взаєморозуміння, пошуку взаємоприйнятних компромісів тощо.).
«Толерантність - це те, що робить можливим досягнення миру і веде
від культури війни до культури миру», - так говориться в Декларації принципів
толерантності, прийнятої генеральною Конференцією ЮНЕСКО в 1995 році.
Толерантність - це миролюбність, толерантність до етнічним, релігійним,
політичних, конфесійних, міжособистісних розбіжностей, визнання
можливості рівноправного існування «іншого»
Толерантність - це людська чеснота: мистецтво жити в світі
різних людей і ідей, здатність мати права і свободи, при цьому, не
порушуючи прав і свобод інших людей. У той же час, толерантність - це не
поступка, поблажливість чи потурання, а активна життєва позиція
основі визнання іншого.