176. У поданих реченнях знайдіть звертання, поясніть розділові знаки. 1. О зброє щастя, слово, я жить з тобою звик! 2. Як передать, Донбас, твою красу і силу…
3. Ой ви ночі Донеччини сині, і розлука, і сльози вночі. 4. Спи, дитинко моя,сонце мого
життя, Яра квітко пахучого маю. 5. Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно, що,
згадуючи тебе, вже много літ, я завжди добрішав, почував себе невичерпно багатим і
щедрим. 6. О любий друже мій! Чи не любов од віку пориває Людей на подвиг, на борню,
на бій? 7. Меласю! Рідна! Зіронько моя! Не покидай мене.
ХУДОЖНІЙ СТИЛЬ, художня мова, мова художньої літератури — функц. різновид літературної мови. Виявляючи особливий б мислення, X. с. відтворює дійсність через конкр.-чуттєві образи. Мовна картина світу письменника виконує естет. функцію, що передбачає зв’язок між тим, хто створює худож. світ, і тим, хто його сприймає. До екстралінгв. чинників X. с. належать естет., соціальні, психічні та ін. засади мовно-худож. творчості. X. с. — це особливий б мислення, створення мовної картини світу.
X. с. обслуговує духовно-естет. сферу життя народу. Мистецтво худож. слова полягає у розкритті потенц, можливостей над. мови, які завдяки довершеності мовного матеріалу, його незвичності, оригінальності, худож. доцільності досягають ефективного емоц.-естет. впливу на читача, розвивають його мовний смак. X. с., об’єднуючи мовні жанри худож. л-ри (поезію, прозу, драму), а також усі індивід.-авторські X. с., становить певне узагальнення щодо прийомів і засобів створення худож. образності. Образна мова вирізняє твори худож. л-ри з-поміж ін. текстів. Вона не обмежується традиц. тропами й фігурами мови, а наповнює естет. змістом безóбразні мовні елементи, перетворює їх у систему худож.-мовного бачення світу. У вірші «Садок вишневий коло хати» Т. Шевченка довершеність і цілісність X. с. досягається особливою функцією загальновживаної лексики укр. мови, створенням асоціативного лірич. поля, у якому слова з нейтр. загальномовною семантикою інтимізуються, набувають емоц.-експресив. змісту. X. с. має свої норми, що змінюються, модифікуються залежно від літ. традицій, течій, напрямів, худож. шкіл та індивід. стилю. Мовновиражальні прийоми, засоби змалювання, напр., портрета, пейзажу в творах І. Нечуя-Левицького відрізняються від портретної характеристики персонажа чи описів природи в сучас. худож. л-рі, зокрема в творах Вал. Шевчука, Є. Гуцала (тобто існує мовно-худож. образність, типова для певної доби).
Р. п'ятсот тридцяти п'яти; п'ятсот тридцять п'ятого;
Д. п'ятистам тридцятьом п'ятьом; п'ятсот тридцять п'ятому;
З. //-// н.в.; //-// н.в
О. п'ятьмастами тридцятьма п'ятьма; п'ятсот тридцять п'ятим;
М. на п'ятистах тридцяти п'яти; на п'ятсот тридцять п'ятому.
Н. шістнадцять; шістнадцятий
Р. шістнадцяти; шістнадцятого
Д. шістнадцятьом; шістнадцятому
З. //-// н.в
О. шістнадцятьма; шістнадцятим
М. на шістнадцятьох; на шістнадцятому
Н. двадцятитисячний
Р. двадцятитисячного
Д. звадцятитисячному
3. //-// н.в
О. двадцятитисячним
М. на двадцятитисячному