178 Прочитайте безособові речення. Чи мислителя в них дійова особа? У якому реченні головний член виражено: а) прислівником; б) дієслівною формою на -но, что;
в) неозначеною формою дієслова; г) безособовим дієсловом? Зробіть висновок про
особливості безособових речень.
1. Тепло ведмежатам у засніженому снігом барлозі (І. Соколов-Микитов).
2. Серед лісу ставок прикрашено очеретом (Остап Вишня). 3. Словами
серденька не одурити (Леся Українка). 4. Заморосило осінь у сльозу (Л. Кос-
тенко).​

Планета наш спільний дім.
-Привіт,що ти можеш сказати про стан нашої планети?
-Привіт,найпрекрасніша планета Земля зараз у небезпеці.Люди винищують живу природу,викидають сміття ,цим самим причиняючи шкоду рослинам і тваринам.Ситуація стає грішою з кожним роком.
-Це жахливо,що ми можемо зробити,щоб врятувати Землю?
-Змінити ситуацію можна ,але для цього потрібні чималі зусилля.Діяти потрібно починати щонайшвидше,адже потім може бути пізно.Починати потрібно з себе.Потрібно не смітити,не рубати дерев,не рвати квіти,не викидати токсичні речовини у моря і ріки,а потрібно дбати про навколишнє середовище,очищувати річки,насаджувати нові дерева,робити годівнички для птахів.
-Дійсно,потрібно діяти.Наші діти повинні бачити чистий світ,в якому не буде сміттєвих пакетів,пивних пляшок,що валяються вздовж доріг.Наші діти повинні вчитися в нас зберігати цей світ, переймаючи в нас корисну звичку - не смітити.
-Потрібно берегти рослини ,і не рвати перший пролісок навесні,-хай цвіте.Адже колись з такими темпами рослин на Землі може не залишитися.
-Дійсно,люди не повинні бути байдужими до навколишнього середовища.
-Звичайно,адже життя нашої планети у наших руках.

Мій твір буде буде про те, що друг справді “пізнається в біді”. Я розповім, як у скрутну хвилину мені допоміг мій справжній друг Максим.Якось улітку ми разом з Максимом каталися на велосипедах та заїхали на чужу вулицю. Раптом із-за рогу вискочила зграя собак. Вони всі голосно загавкали. А одна невелика “моська” навіть напала на мене, намагаючись вкусити велосипеда за колесо. Ми з другом довго не чекали, багато не розмовляли, а стали чимдуж крутити педалі та втікати звідти.Поспішаючи, я не втримав на повороті руля та впав просто на дорогу. Я боляче здер коліно об асфальт та забив руку. В цей час невеликий, але дуже злийсобака майже наздогнав мене. Але Максим врятував мене від нього.Почувши грюкіт, Максим відразу повернув назад, зіскочив з велосипеда. Він вчасно встиг вихопити велосипедний насос та відігнав ним собаку. Пес ще довго лементував на всю вулицю, але мій друг погрожував йому насосом та не дозволяв наближатися. Собакаврешті-решт вгамувався та дав нам спокій.Максим допоміг мені дістатися мого двору. Він і мого велосипеда доніс, хоча ще мав доправити додому свого. За все це я йому дуже вдячний.Я написав цей шкільний твір саме про Максима, тому що він — вірний друг, найкращий товариш!