186. Випишіть означено-особові речення. На яку особу вказує закінчен- ня дієслівної форми? Вкажіть б і час цих форм. Які з речень
є двоскладними (повними чи неповними)?
I. 1. Не сумуй на чужині, одпиши листа мені. 2. Ти про
все вже забув. 3. Йшли недовго, не блукали, бо дороги не
шукали. 4. А гей там, виходьте! 5. Я пам'ятаю місто над
Дніпром. 6. Буду ходити з кутка в куток, будитиму тишу
сонну. 7. Омiй яворе милий, шуми й зеленій, не хились.
8. Ходім, моя душе! 9. Згадаєм кожну давню мить в своїй
самотині... (3 творів Л. Первомайського).
І 1. Не скаржився. Мовчав. Не плакав ні від чого
(Л. Костенко). 2. Здається, часу і не гаю а не встигаю,
не встигаю (Л. Костенко). 3. Ходімо відціля, біжім з цієї
пустелі (Олександр Олесь). 4. Виховуй у собі неспокій
найкращі ліки від лінощів. 5. До Вічного вогню приходимо
щораз (М. Сингаївський).
Ж
Пur еnез болото:​

 
Патріот України, як на мене, це людина сучасна: обізнаність у сучасній культурній та політичній ситуації дає змогу орієнтуватися в житті суспільства і давати реальну користь більше, ніж орієнтація на минуле. Але патріот неможливий без знання історій своєї країни, і не тільки. Якимось чином треба навчитися це поєднувати. А ніхто ж і не казав, що бути по-справжньому корисним власній країні легко. А ще я постійно думаю про те, що в суспільстві є певний стереотип: патріот — обов'язково або військовий, або письменник, або громадський діяч. Насправді, не потрібно ставати на шлях соціальної діяльності для того, щоб сміливо називатися патріотом своєї країни: професійні лікар, вчитель, актор можуть бути і часто є набагато відданішими та освіченішими людьми, ніж люди політики. Зрештою, варто займатися тим, до чого лежить серце, а не тим, де є можливість гучно і красиво говорити. Щодо слів — я не знаю, чи так вже потрібні гучні заяви, якась дрібна пропаганда серед знайомих. Власне, чи не достатньо бути чесною, розумною людиною, порядно поводитися з іншими, бути фахівцем і вболівати за свою країну своїми справами, а не словами? Напевно, це надто складно для багатьох? Однозначно складніше, ніж говорити і говорити.

Патріот України, як на мене, це людина сучасна: обізнаність у сучасній культурній та політичній ситуації дає змогу орієнтуватися в житті суспільства і давати реальну користь більше, ніж орієнтація на минуле. Але патріот неможливий без знання історій своєї країни, і не тільки. Якимось чином треба навчитися це поєднувати. А ніхто ж і не казав, що бути по-справжньому корисним власній країні легко. А ще я постійно думаю про те, що в суспільстві є певний стереотип: патріот — обов'язково або військовий, або письменник, або громадський діяч. Насправді, не потрібно ставати на шлях соціальної діяльності для того, щоб сміливо називатися патріотом своєї країни: професійні лікар, вчитель, актор можуть бути і часто є набагато відданішими та освіченішими людьми, ніж люди політики. Зрештою, варто займатися тим, до чого лежить серце, а не тим, де є можливість гучно і красиво говорити. Щодо слів — я не знаю, чи так вже потрібні гучні заяви, якась дрібна пропаганда серед знайомих. Власне, чи не достатньо бути чесною, розумною людиною, порядно поводитися з іншими, бути фахівцем і вболівати за свою країну своїми справами, а не словами? Напевно, це надто складно для багатьох? Однозначно складніше, ніж говорити і говорити.