1укажіть речення з відокремленим означенням (розділові знаки пропущені).a мечем і кров'ю писані кросворди ніхто уже повікне розгада.б ріка супій супоена річками в ліси й ліси все більше поверта.в пдземельник покуштував язиком вологий від туману мох.г за плечима у данила напханий усячиною лантух та рушниця.2укажіть речення, у якому поширене означення стоiть після означуваного слова.a тихо, змістовою лінією вислизнула сотня з окутаного темрявою монастиря.б сонно зітхав утомлений за день вітрисько.в лисеня дивилося трохи адивованими і зовсім не хитрими очима.г вода джерел, од спеки неживих, була не вельми щедра для пегасів.3укажіть речення, у якому правильно відокремлене поширене означення.a незабаром він помітив у землі малюсіньку ямку,сховану в густій траві і в ній затишне гніздечко.б у кущах, заплетених осокою шарудів вітер.в приголомшений велемудрою наукою, я підводжуся з охололої стерні.г добриня поминув ремісницький посад, густо забудований різнимимайстернями і опинився на майдані.4укажіть речення, у якому правильно виділена при кладка.а підвівся іскра полковий обозний, син остряниці якова, іван.б а буде ще ж скилла, і харибда-оті страшні пороги на дніпрі! в отам вони, мабуть, і народились, три брати скіф гелон і aгафіс. і що тепер про себе розповість античний грек сучасник геродотта - негоціант з ольвійських передмі5укажіть речення, у якому правильно відокремлено обставину.а бояриня анастасія плакала, і не ховаючись, витирала сльози рушником.б нарешті стомлене козацтво прибуло до тамані, й залишивши и за-рослі очеретами гирла річки кубані. стало там на перепочинок.в дмитрик бir через лід, пошкрябуючи здоровими чобітьми і з жа -хом думав, що то скажe lому мамка за неслухняність. г шептало вийшов на сизу піщану косу і, струсивши воду, зновузаіржав грізно та бойовито, перегукуючись із громами.
Є така притча. Повінь на Закарпатті. Чоловік прокинувся у своїй хаті тоді, коли вода сягнула печі, де він міцно спав. Поліз на горище, вибрався на дах. Почав благати Бога: “Господи милостивий і милосердний, порятуй мене!”
Підпливли рятувальники на човні.
- Дядьку, перелізайте в човна!
- Я почекаю, мене Бог порятує.
Вода прибуває. Чоловік молиться. Вдруге й утретє підпливали рятувальники, але він знову відмовився. Врешті вода сягнула горла, рота, очей. Утонув.
Коли його душа постала перед Богом, вона спитала:
- Чому Ти не врятував мене?
- Я тричі хотів тебе порятувати, посилаючи човна, - відповів Бог. – Ти відхилив мою поміч.
Ця притча стосується й нашої Вітчизни. Господь подав Україні свого рятівного човна.
Мусимо пам’ятати: Бог прихильний-таки до України й українців. Адже наперекір багатьом трагедіям і потрясінням ми збереглися як повноцінний і самобутній народ, а не якесь напівзабуте плем’я.
Після багатьох воєн у нас збереглися Софія і Києво-Печерська лавра, збереглося багато давніх ікон, наділених чудодійною силою.
Ми маємо сотні тисяч унікальних пісень, неповторне мистецтво писанкарства, вишивання, різьблення, дерев’яної архітектури, народного живопису. Маємо рідкісної енергетики і веселого зухвальства народні танці. Маємо мудрий і делікатний гумор. Маємо свою оригінальну культуру.
Отже, маємо Душу. Її не заперечить ніхто. Найлютіший наш ворог не заперечить