2.1. Поповніть наведені ряди слів своїми прикладами так, щоб вони утворювали словотвірні типи (підтипи). 1) Доглядач, перекладач... . 2) Вимикач, ткач... . 3) Бородач, вусач... . 4) Водій, свердлій... . 5) Скиглій, стогній... .6) Новеліст, романіст... . 7)Кудкудакати, кукурікати... . 8) Тигровий, левовий... . 9) Жаднюга, хитрюга... . 10) Рибина, хлібина... . 11) Грубезний, товстезний... . 12) Лісовик, степовик... . 13) Сибіряк, подоляк... . 14) Спальня, читальня... .15) Слухання, читання... . 16) Озерце, весельце... . 17) Італієць, іспанець... . 18) Князівна, царівна... . 19) Зозулин, білин... . 20) Грубість, ніжність... .21) Малесенький, чистесенький... . 22) Крикнути, куснути... . 23) По-китайському, по-державному... .24) Багнюка, каменюка... . 25) Шитво, питво... .

2.2. Чому не можна об 'єднати в один словотвірний тип наведені пари слів? Обгрунтуйте свою думку. Закотити - заземлити, заширокий - зарічний, пролісок - прописка, проректор - прохід, піаністка -* сирітка, певність - зрілість, вихованість - мужність, турбота - підлота, циркач - ткач, курилка - курильня, лозник - лозняк, ударник ( той, хто працює по-ударному) - ударник (гвинтівки), скласти (акт) - скласти ( вдвоє), зажити ( почати жити) - зажити (загоїтися), перебити (посуд) - перебити (співбесідника), донести (щось) - донести (на когось).

Текст – розповідь про куточок живої природи. Їжачок.    У нашому саду ростуть яблуні, сливи, груші, виноград, смородина, малина.    Якось серед літа, коли на смородині та малині доспіли ягоди, забрів їжачок. Він щось шукав, принюхувався, напевно, думав, чим поживитися. Він не боявся ні мене, ні нашого дворового пса Рябка. Їжачок був впевнений, що його гострі колючки зможуть завжди захистити його. Спочатку я з цікавістю гав за ним. Потім побіг додому, щоб винести маленьке блюдце з молоком. Їжачок почав пити.     Їжачок тепер частенько любить приходити у наш сад. Усі підгодовують його.

 Життя вимагає від нас вчинків. Без них неможливо розвиватись, рухатись до мети, самовдосконалюватись та перемагати. Але тут постає питання, якими саме вчинками ми намагаємося забезпечити свої поставлені цілі? Чи завжди вони є виправданими? Є такий гарний вислів «Переможців не судять». Справді, переможці постають перед іншими героями, що змогли зробити те, на що інші не наважувались. Але, на мою думку, ця позиція має зворотню сторону.
Часто найстрашніші вчинки люди творять, прикриваючись благими гаслами. Ні в якому разі не слід забувати, що найголовніше у житті – залишатися людиною. Ми не називаємо героями солдатів німецької армії, з якими воювали наші діди у Другій Світовій війні, та навіть серед них – серед ворогів-окупантів – були такі, що таємно годували наших жінок та дітей, не даючи їм вмерти від голоду. Ніхто не може вважатися героєм, якщо на його совісті є хоча б одна зламана доля або життя. Обставини життя часто змушують поступитися своїми інтересами та навіть у цю скрутну мить треба пам’ятати, що людяність має залишатися найвищою цінністю. ЇЇ складові – мужність, благородство та честь – роблять людину героєм в очах інших, навіть якщо вона фактично є переможеною стороною. Нехай в цей складний період нашого суспільства усі загадають цю істину. Бо це і є справжній героїзм.