2. До якісних прикметників належать усі слова рядка:

а) хоробрий, лисячий, дерев’яний; б) дерев’яний, дощовий, східний; в) заячий, вовчий, лисячий;

г) хоробрий, багатий, червоний.

3. До відносних прикметників належать усі слова рядка:

а) дощовий, український, бетонний; б) лисячий, вовчий, заячий;

в) хоробрий, бідний, сильний;

г) дерев’яний, слабкий, улюблений.

4. До м’якої групи належать усі прикметники рядка:

а) народний, майстерний, сліпий; б) вечірній, ближній, пізній;

в) веселий, поперечний, рідний; г) рідкий, сірий, сліпий.

6. Підкресли прикметники, які утворюють ступені порівняння:

Світлий, молодий, вечірній, міський, шерстяний, дорогий, солов’їний, батьківський, цегляний науковий.

7. Утвори усі можливі форми ступенів порівняння прикметників: багатий, сильний, чистий

9. Добери 5 пар словосполучень, де прикметники змінюють свій розряд:

Наприклад: заячий хвіст (ПРИСВ.) - заяча душа (ВІДНОСН.)

Відповідь:

Внизу,ліворуч,сам на сам,зозла,всього-на-всього,випадково,зненацька,вгорі,за багато,будь-який,хтозна-яка,де-фактор,дру́гого дня, те́мної но́чі, тим ра́зом, тим чáсом,до сього́дні, за годи́ни, за дня́, за кордо́н, за кордо́ном, за раху́нок, за сві́тла, з бо́лю, з-за кордо́ну,мимохі́ть, наса́мперед, натще́серце, нашвидку́ру́ч, оба́біч, обі́руч, очеви́дно, повсякча́с, право́руч, привселю́дно, самохі́ть, стрімголо́в,завбі́льшки, завгли́бшки, завдо́вжки, завто́вшки, завча́су, завши́ршки, знадво́ру, навздогі́н, на́взнак, навки́дьки, навко́ло.

Пояснення:

Злітає листя із дібров, і материнка відцвітає.

В селі тому вдова жила, а у вдови дочка росла.

Село моє не знамените, та вдача горда у села.

Я вірю в кращий час, але душа болить.

То шурхне щось збоку, то захитається береза, то щось гукне.

Чи вдарить смерть у серце співом, чи упаду в безодню я?

Ось помандрують аж за синє море над смутком сіл високі журавлі; і хтось останній на полі дооре вузеньку смужку вогкої землі.

Дощу не було, а тільки були хмари.

Десь коні ржуть і глухо грають сурми. За тополями сонце встає і зозуля кує правічна.Там трава голуба в золотючій росі і дівчата усі – Афродіти. Вже стигнуть вки й ренет і місяць присіда до столу. Ще холодом закуто віти клена й заметами занесено кущі.

Можливо, білка спалахне між віття та вивільга  між віття заблищить.

Ударив грім – і зразу  шкереберть пішло життя.

Рвонулось дерево – і брила піднялась.

Дай людині  владу – і вона себе покаже.

Шануй людей – і тебе шануватимуть.

Та раптом дзвінок і – вже займається  порожнеча.

Тут між частинами складносурядного речення кома не ставиться, бо є спільні слова: десь, за тополями, там, вже, ще. Вагалася щодо речення "Там трава голуба в золотючій росі і дівчата усі – Афродіти". Тому подаю його так, як в автора —  Володимира Забаштанського.