2) Підкресліть у реченнях граматичні основи. Позначте речення, у якому присудок виражений іменником у називному відмінку.

а) Вода в озері чиста, прозора.
б) Троянда- ніжна і красива квітка.
в) Різноманітним є рослинний світ Карпат.

1. Кожна наукова теза, безперечно(вставне слово), вимагаю доказів.

2. Тихі води, кажуть(вставне слово), найглибші.

5. Мабуть(вставне слово), людині не можна відриватися від рідного берега.

6. Наша мандрівка, сподіваюсь(вставне слово), буде цікавою.

7. Сподіваюсь(вставне слово), що настануть кращі дні.

9. Час для роботи вже, може, й настав?

10. Маємо жити, звичайно(вставне слово), не хлібом єдиним.

11. Людина, либонь(вставне слово), здатна досягнути всього, чого лише запрагне.

12. Улас Самчук вважав, що література покликана, по-перше(вставне слово), відображати життя, по-друге(вставне слово), нести в собі моральну істину, тобто бути повчальною.

13. Поету, кажуть(вставне слово), треба знати мову, та ще й уміти вправно віршувать.

14. Майбутнє, зрештою(вставне слово), залежатиме від рівня духовності людини, від рівня її моральності.

1. Дівчино Марино здорова була! Невже ти серденько мене забула? Продай милий сиві бички купи мені черевички! Стій чумаче постривай шляху в людей попитай! Куди їдеш куди йдеш козаченьку. Марку! Нащо мене покидаєш у високім замку? Бреди бреди діду у луг по калину. Як не підеш по калину я, напевно, згину.

2. Добрий вечір тобі зелена діброво! (Нар. творч.) Не шуми ліщинонько у лузі не хили додолу голі віти! (М. Шульга-Шульженко.) Як змінився небокрай, як змінився! Та чого ж ти жовтий клене зажурився? Що не лине вже дзвінкий птичий цвенькіт? Ще ти будеш, гаю мій зелененький! (В. Сосюра.) Дубе хто тобі дав сили устояти проти вітру й злив? (Л. Забашта.) Старі дуби і вам за осінь за відлітання радості і птиць (Л. Костенко.)