2.Підкреслити граматичну основу, визначити види речень (двоскладне чи односкладне, вкажіть вид односкладних
речень)
1. Як хто прийде, то ви пропали (Леся Українка). 2.
Бажаєте прохолодитись, може? (Леся Українка) 3.
Поклянімось — недругам на зло — над Оріллю, що пливе у
вічність, жити так, щоб сором не було нашим дітям
глянути у вічі (М. Луків). 4. Сторожа, судді, війт — не
підступити (Л. Костенко). 5. І сам не знаю, — щоб одну
кохати, а другу в церкву до вінця вести (Л. Костенко). 6.
Тож відпустити дівчину негайно і скасувати вирока того
(Л. Костенко). 7. Можна тільки відчуть з вишини, як до
сонця тяжіє земля (В. Степанюк). 8. За що себе корити?
(Л. Костенко) 9. Як мені серце примусити знов
повернутись в село? (А. Чубинський) 10. Не чуть їй в сні
глибокому, як купчаться сніги (Б. Степанюк). 11. На оцих
оновлених просторах лиш героям торувати путь (Б.
Степанюк). 12. Величезні історичні зміни в нашій
дійсності можна і треба показувати через долю людей,
через образи (О. Довженко). 13. Мріяти й шукати, доки
жити, шкварити байдужість на землі (В. Симоненко). 14.
До такого стану довести людину! (О. Гончар) 15. Бійцям не
можна спать на варті, плекать утому на лиці (М.Бажан).
16. Вас не забуть мені як рідну Третю Роту... (В. Сосюра).
17. Пером не можна написати, не можна і в казках сказати,
яких було багацько див! (І. Котляревський) 18. От злізти б
тут, побігать по широкому полю або полежать в траві (М.
Коцюбинський). 19. Йому хотілось, може, як ніколи, з
найвищої своєї вишини — побачить золотим узинське
поле, хай навіть як зерня величини (В. Степанюк). 20. Не
співати вже малим соловейкам... (О.Довженко)
У кожної людини є місця, які багато для неї значать. У моєму житті найдорожче місце - це село, де живе моя бабуся Ганна, мамина мама. Я її дуже люблю і завжди рада приїхати до неї у гості. Бабусина хата стоїть на околиці села, і прямо за хатою проходить стежка, якою можна пойти до лісу і на річку.
Як же гарно за селом! Вийдеш за околицю - і ідеш стежкою, вдихаючи пахощі квітучого лугу та соняшникового поля, що по боках стежки. Десь за кілометр - розвилка. Якщо повернути праворуч, попадещ до невеличкого ліску, де можна збирати гриби та ягоди або просто гуляти. У ліску водяться різні птахи та такі звірі, як їжаки, зайці, лиси, білки та навіть кабани. Якщо вести себе у лісі тихо, то можна деяких з них побачити.
Якщо з розвилки повернути ліворуч і пройти метрів триста, то попадеш на піщаний берег річки. Сюди багато людей влітку ходить купатися. Річка наша неширока і не дуже глибока, але дуже гарна: у соняшну погоду вода блищить, мов кришталева. По берегах річки ростуть верби, а у воді біля берега росте багато білого латаття. Я дуже люблю ці білосніжні квіти, тендітні та ніжні. Дивлюся на них та не можу надивитися. Ми часто тут буваємо з бабусею та батьками. Тому околиці бабусиного села для мене - обобливе місце, бо тут я провела багато часу і отримала велике задоволення.
хрещатик - головна вулиця києва, розташована неподалік від місцевості, де колись князь володимир великий хрестив свою родину. мабуть, саме так виникла назва вулиці, алі згідно іншої версії, назва походить від хрещатого яру (місцини, що перехрещена ярами). довжина хрещатика лише 1,2 км, а вшир ця вулиця сягає на деяких ділянках 100 метрів. проїжджа частина дорівнює 24 метри, а обабіч вулиці висаджені дерева, що відділяють 14- метрові тротуари. уздовж лівого боку вулиці простягнувся каштановий бульвар, особливо гарний навесні, у травні, коли каштани розквітають.
як повноцінна вулиця хрещатик почав свою історію наприкінці 18 - початку 19 століття. першим почали забудовувати ділянки в районі європейської (кінної) площі. у той час хрещатик забудовувався переважно житловими будинками, за винятком першого київського театру – садиби, побудованої за проектом а. меленського. саме тому вулиця деякий час називалася театральною. до 1869 року головна вулиця києва звалася хрещатицькою, а потім була перейменована в хрещатик.
найтрагічніший час для хрещатика настає в роки великої вітчизняної війни. у результаті цих вибухів і пожеж центр києва вигорів практично повністю. відразу ж після звільнення києва в 1943 році, починаються відбудовні роботи. в 1948 році починається втілення в життя генерального плану відновлення хрещатика, запропонованого групою відомих архітекторів. згідно із проектом, хрещатик повинен був перетворитися в широку магістраль. саме тоді одна сторона вулиці була піднята на 2 м, будинки відсунулися вглиб, а перед ними з'явився знаменитий каштановий бульвар. при забудові вулиці архітектори намагалися виграшно з'єднати особливості архітектурних ансамблів із природним ландшафтом. на місці зруйнованих дореволюційних будинків виросли будинки в стилі "сталінського ампіру", які дуже вдало вмалювалися в образ нового хрещатика.
по вихідних і святкових днях вся транспортна частина хрещатику від вулиці бессарабської до майдана незалежності перекривається. вулиця стає пішохідною, що створює різкий контраст з хрещатиком буденного дня. і кияни, і гості міста мають можливість неспішно прогулятися вулицею, відчути атмосферу міста, послухати вуличних музикантів, артистів, прийняти участь в конкурсах.