2.Позначте рядок, що містить складне речення із сурядним і підрядним зв’язком.   А Поки у великій лабораторії неба відбувався розкішний процес наростання грози, поки все там переверталося, стугоніло, потемнілими степами мчали табуни вихорів, захвилювалися, забурунили зелені вали лісосмуг, заметушилися птахи в повітрі.  
 Б Я не знаю, чи там угорі, наді мною, є життя, але я добре бачу, що вся краса тут,
на землі .    
 В Осінній вітру крок, і хмари над землею, і пада жовтий лист в вечірньому огні.
 Г Море дедалі втрачало спокій; чайки здіймались з одиноких берегових скель, припадали грудьми до хвилі й плакали над морем​

Сам їде, сам і підганяє.Сама себе раба б'є, коли не чисто жне.Сам з горобця, а серце з кішку.Сам осів, а попони оксамитова.Сам п'є, а людей за пияцтво б'є.Сам заварив кашу, сам і розсьорбуй «На Афіну покладайся, а сам роботи не цурається» - давньогрецька прислів'я. Гаразд, коли все сам вмієш; негаразд, коли все сам робиш. Правду Схоронитися, та сам з ями не вилізеш. Боже щось та й сам мужик не лежи. Сам Господь не спонукає, хоча багатьма картає. «Поки сам не станеш батьком, не дізнаєшся, що таке батько» (уйгурська.). «Виховай старшого, а молодший сам навчиться» (араб.) «Той, у кого немає дітей, повинен робити все сам» (кирунді і Руанда) «Три сини, а сам в силі» (рус.) На одного сподівайся, а сам не зівай. Не рий ворогові яму, сам в неї потрапиш. Не рий іншому яму, сам впадеш. Не рий яму іншому, сам у неї потрапиш. Не смійся горох над бобами, сам будеш під ногами. Тому, хто відмовить, сам дай - нехай посоромиться. Сам в своїй справі ніхто не суддя. Сам впав - сам і видряпується, не варто спиратися на други

Батьківський дім, рідний край, Вітчизна, Батьківщина – слова, якими ми визначаємо місця свого народження, шматочок планети Земля, де проживаємо зі своєю родиною.

Якщо запитати будь-яку людину: «Чи любить вона свій рідний край?», то у відповідь почуєш: «Так, звісно!» Любов до місця, де ти народився, не можна пояснити, вона просто існує у твоєму серці.

Я народилася у селі Велика Білозерка, в наймальовничішому для мене куточку України. Моя Білозерка прекрасна в будь-яку пору року. Навесні усе зеленіє і квітне, усе прокидається від довгого зимового сну й радіє новому життю.

Влітку, під променем сонця, повітря наповнюється ароматом духмяних степових трав, а навколо кружляє тополиний пух.

Восени всі вулиці наповнюються золотом дерев. Ну, а взимку все вкривають гори срібла. Всю цю красу я не проміняю ні за які багатства світу…

Нехай моя рідна Велика Білозерка не така відома у світі, як Київ чи Ялта, та я все одно люблю своє село, пишаюся його історією - а селу вже 242 роки! – і вірю у щасливе майбутнє. І кожен з нас своїми досягненнями, і добрими справами може прославити ім`я своєї маленької Батьківщини…