2. Прочитайте речення й виконайте завдання (розділові знаки пропущено). 1. Люблю весну, коли плюскочуть ріки коли рида од щастя соловей і заглядає сонце під
повіки у тишині задуманих алей (В. Сосюра). 2. І якщо ми нарешті зрозуміли, що треба берег
ти природу то давно треба зрозуміти що екологія мови -це екологія наших душ (Г. Нудьга).
3. Бог добрий простить людям, хоч як вони його гнівають, хоч мордують одні одних убивають,
осуджують (О. Кобилянська). 4. Постояв біля Невиломилувався сфінксами, які сьогодні були
кумедно хмурими бо розтавала паморозь пригріта сонцем і почвалав на величезний постій-
ний міст через Неву (В. Шевчук). 5. Хоча на сумнів взято все доцільнехоча життя неначе поле
боюхоча я сам у рамочці прицілу останнє слово я лишаю за собою (В. Крищенко).
А. Перепишіть речення й розставте розділові знаки.
Б. Побудуйте схеми речень і визначте тип підрядності.
Тільки завдання Б.

Чи бачили ви, як цвітуть Петрові батоги? Не бачили? І не знаєте, які вони? Може чули, як старенькі їх ще називають диким цикорієм? 1 ростуть вони на узбіччі доріг, на занедбаних пасовищах, під плотами, на смітниках. Аж до серпня стирчать голі, безлисті кущики з довгими прутиками.  І раптом сонячного ранку серпень розвішує по тих довгих прутиках круглі шматочки синього-яскравого неба. І ті дивовижні синьоокі кущі-букети милують очі доти, поки сонечко із зеніту не зверне до заходу. Тоді квіточки, наче по команді, скручуються, ховаються у пазухи, і стає знову кущ непривабливим аж до наступного ранку. А як тільки вранішнє сонечко вип'є із прутиків росичку, то і заяскравіють неповторної краси сині квіточки. Від кольору цих квіточок у нашому селі Могилівці здавна місяць серпень називали синьооким

- Привіт, Петро,
- Привіт, Дмитрику,
- Коли ти виростеш, ти ким хочеш стати?
- Я ведучим на телебаченні, а ти?
- А я хочу стати космонавтом,
- А чому?
- Як чому? Відправляють тебе у космос, літаєш, їж їжу у тюбиках, про тебе пишуть в газетах, за на телебачення,
- А я гадаю, що краще самому працювати на телебаченні, камери, світло, всі на тебе дивляться, біжать до телевізорів тільки щоб твою програму подивитися, не робота - рай,
- Та ні, от коли потім через 100 років тебе по історії, по географії вивчають, коли тебе потім пам`ятають, розповідають дітям про тебе-оце рай, а коли тебе подивилися і все... Тьху,
- Як хочеш, а мені ця професія подобається,
- А мені, моя подобається,
- Ну і гаразд, хай кожен з нас стане тим ким захоче,
- А коли ми станемо, тими ким захочемо, все одно будемо дружити, так?
- Так.
- Ну все пішли на історію.