2. Продовж речення. Дуб вважав себе величним, тому що... Троянда не зва-
жала на кепкування Дуба, тому що... Після читання твору
Бруно Ферреро я зрозумів / зрозуміла, що...​

- Синку, сьогодня ти маєш до мені прибрати в квартирі
- А що я маю зробити?
_-Ти маєш поскладати свої речі у шафу, скласти іграшки в нішу під диваном і повитирати пил.
- Матусю, це забагато для мене!
- Любий, то ти вважаешь, що для мене прибрати всю хату то не забагато, а для тебе прибрати свої речі і витерити пил це багато?
- Ну мамо!
- Що? Що таке?
- Давай я тільки пил повитираю.
- Ні, ти зробиш все і ще квіти польєш!
- Ну добре, добре, бо ще посуд скажеж помити!
- Ось і домовились! До речі, стосовно посуду...
- Мамо!
- Гаразд, не треба.
- Ну все, починаймо прибирання, бо я ще на вулиці хочу пограти.
- А уроки коли робитимеш?
- Ввечері.
- Гаразд, ставаймо до роботи.

    Постукала осінь у моє віконце
 Прийшла золотава осінь-художниця. 
 Прикрашає світ різними барвами. Ніхто не заперечить, що в неї гарний смак. Бо тільки вона може так добре розфарбовувати листя дерев, кущів...
 Осінь - чарівниця! Тільки вона може так майстерно поєднувати у одному листку і червоний, і багряний, і золотий, і ще багато різних кольорів.
 Осінь - найгарніша пора року! Бо коли приходить осінь все навкруги в останнє перед довгим сном вдягає свої накращі сукні та костюми. Все навкруги в мить перефарбовується в веселку... і стоїть так до самої зими.