2. Розставляючи пропущені розділові знаки, випишіть речення зі сполучником та (та й) у такому порядку: а) прості речення з однорідними членами, б) складні речення. Уставте,
де потрібно, пропущені літери, апостроф.
1. Старому та слабому годи, як малому. 2. Сало гамкнув та на кота зв...рнув. 3.
Пр...рівняв св...ню до коня та шерсть не нака. 4. Пішов глеч... к за водою та й пропав
там з головою, 5. М...яко стеле та твердо спать. б. Зліз кіт на сало та й кр...чить:
«Мало!» 7. Чує кіту глеч...ку молоко солодке та морда коротка. 8. Вийшли ж...нці в
полежати та й забули с...рпи взяти. 9. У Сірка очей позичив та й байдуже! 10. Зароби
кревно та і з...іж певно. 11. Слова ласкаві та думки лукаві. 12. Розуму палата та ключ
від неї загубл...ний. 13. Ліпше без в...чері лягати та без боргів уставати. 14. Не лінися
рано вставати та змолоду більше знати, 15. Не журись та за діло б...рись, 16. Намірся
та не вдар. 17. Він би і рад косити та нікому косу носити (Народна творчість).
Пожежа у лісі (казка)
Було спекотне літо. Усі звірі і птахи відпочивали в затінку, чекаючи прохолодного вечора. Понад лісом проїхала машина. Водій викинув з вікна недопалок.
Згодом сонечко почало сідало за ліс, а птахи розпочали весело щебетати. В тім місці, де упав недопалок, з'явився маленький димок. Потім з диму з'явилося багаття. Але жителі лісу не бачили цієї біди, бо кожен займався своєю справою. Першими побачили вогнище дятли, які на старій груші добували їжу. Дятли зрозуміли, що прийшла біда у ліс, і вони чимдуж полетіли попередити всіх жителів лісу. Звірі почали збирати своїх дітлахів, щоб відвести в безпечне місце. Ліс палає, вогонь пожирає все на своєму шляху. А мама-зайчиха не знайде своє одне зайченя. Воно пострибало на галявину понюхати дзвіночки. Та ось мама побачила, що воно безтурботно гуляє, ухопила дитя і швидко побігла в безпечне місце.
А вогонь все палає, дерева та земля чорніють…
Не треба кидати цигарки, щоб не сталося лиха. Люди жорстокі, вони не задумуються, яку шкоду приносять природі.
Пожежа у лісі (казка)
Було спекотне літо. Усі звірі і птахи відпочивали в затінку, чекаючи прохолодного вечора. Понад лісом проїхала машина. Водій викинув з вікна недопалок.
Згодом сонечко почало сідало за ліс, а птахи розпочали весело щебетати. В тім місці, де упав недопалок, з'явився маленький димок. Потім з диму з'явилося багаття. Але жителі лісу не бачили цієї біди, бо кожен займався своєю справою. Першими побачили вогнище дятли, які на старій груші добували їжу. Дятли зрозуміли, що прийшла біда у ліс, і вони чимдуж полетіли попередити всіх жителів лісу. Звірі почали збирати своїх дітлахів, щоб відвести в безпечне місце. Ліс палає, вогонь пожирає все на своєму шляху. А мама-зайчиха не знайде своє одне зайченя. Воно пострибало на галявину понюхати дзвіночки. Та ось мама побачила, що воно безтурботно гуляє, ухопила дитя і швидко побігла в безпечне місце.
А вогонь все палає, дерева та земля чорніють…
Не треба кидати цигарки, щоб не сталося лиха. Люди жорстокі, вони не задумуються, яку шкоду приносять природі.