Здавалося б, що таке сьогодні. Просто ще один нічим незапомінающійся день. Іноді буває таке, що саме сьогодні нічого не хочеться робити. Подумки думаєш, що все можна зробити завтра, адже ще є багато часу. І ніхто не замислюється над тим, що все починається саме сьогодні. Все наше життя залежить від сьогоднішнього дня. Що ми зробимо, куди поїдемо, ніж займемося, з ким побачимося саме в цю хвилину.
Вся історія людства починалася писатися не завтра, не через якийсь час, а сьогодні і зараз. Кожному важливого моменту відведено свій час в історії. Той час, коли всі трапилася, і не хвилиною пізніше або раніше. Так, і в нашому житті, все трапляється, тоді, коли потрібно. І якщо кожен замислювався, що саме від його сьогоднішнього рішення залежить завтрашній день, можливо, все було б зовсім по-іншому і набагато краще.
Є люди, які покладаються на долю. Але ж свою долю ми будуємо самі. Від прийнятих ними рішень, від сказаних слів і від зроблених справ залежить наша доля. І якщо покладатися на долю, то це-те ж саме, що покладатися на себе. Просто люди знайшли собі виправдання для того, щоб сьогодні нічого не робити. Але коли ще, якщо не сьогодні. Наша історія, наше життя починає писатися з моменту зачаття і до останнього вдиху. І нікому і ніколи не вдалося відстрочити цей момент хоча б на секунду. Все сталося, так як і повинно було статися і саме в цей момент, не завтра, не через рік, а сьогодні.
У цьому невеликому творі є багато персонажів, бо написаний він для виконання на сцені. Усі герої дуже різні.
Велике лихо спіткало князя та княгиню, адже злий Змій захотів полонити їхню єдину дочку. Проте у розмові княгині з дівчиною відчувається не тільки сум, а й надія на порятунок. Мені сподобалась мужність молодої князівни, яка заспокоює своїх рідних. Вона сміливіша за воєвод князя, бо не боїться смерті. Воєводи ж не хочуть стати на двобій зі злим змієм, вони стоять на думці «скоритись долі». Мене засмутило те, що вони не хочуть почути заклик князя
За яку, скажіть , провину
Мусим ми платить данину?!
За що кров з нас смокче Змій Воєводи на двобій!Також мене вразив Микита своєю силою. Ще малим хлопчиком, він добре боровся. Кожум’яка «чулий, добрий, і розумний, і хоробрий, а зачепиш – як огонь !». Він сентиментальний, любить князівну. Також він любить дітей, добрий та справедливий до них. Уважно вислухав їхнє прохання та погодився до Цікаво та напружено описано двобій. Я чула розмову голосів, і уявляла себе серед юрби людей, котра уважно стежить за боротьбою, підбадьорює Микиту та захоплюється ним. І щиро раділа зі всіма, коли закінчився бій і переміг Микита. В кінці твору ми бачимо Кожум’яку з князівною. Добро перемогло зло.
Вся історія людства починалася писатися не завтра, не через якийсь час, а сьогодні і зараз. Кожному важливого моменту відведено свій час в історії. Той час, коли всі трапилася, і не хвилиною пізніше або раніше. Так, і в нашому житті, все трапляється, тоді, коли потрібно. І якщо кожен замислювався, що саме від його сьогоднішнього рішення залежить завтрашній день, можливо, все було б зовсім по-іншому і набагато краще.
Є люди, які покладаються на долю. Але ж свою долю ми будуємо самі. Від прийнятих ними рішень, від сказаних слів і від зроблених справ залежить наша доля. І якщо покладатися на долю, то це-те ж саме, що покладатися на себе. Просто люди знайшли собі виправдання для того, щоб сьогодні нічого не робити. Але коли ще, якщо не сьогодні. Наша історія, наше життя починає писатися з моменту зачаття і до останнього вдиху. І нікому і ніколи не вдалося відстрочити цей момент хоча б на секунду. Все сталося, так як і повинно було статися і саме в цей момент, не завтра, не через рік, а сьогодні.
У цьому невеликому творі є багато персонажів, бо написаний він для виконання на сцені. Усі герої дуже різні.
Велике лихо спіткало князя та княгиню, адже злий Змій захотів полонити їхню єдину дочку. Проте у розмові княгині з дівчиною відчувається не тільки сум, а й надія на порятунок. Мені сподобалась мужність молодої князівни, яка заспокоює своїх рідних. Вона сміливіша за воєвод князя, бо не боїться смерті. Воєводи ж не хочуть стати на двобій зі злим змієм, вони стоять на думці «скоритись долі». Мене засмутило те, що вони не хочуть почути заклик князя
За яку, скажіть , провину
Мусим ми платить данину?!
За що кров з нас смокче Змій Воєводи на двобій!Також мене вразив Микита своєю силою. Ще малим хлопчиком, він добре боровся. Кожум’яка «чулий, добрий, і розумний, і хоробрий, а зачепиш – як огонь !». Він сентиментальний, любить князівну. Також він любить дітей, добрий та справедливий до них. Уважно вислухав їхнє прохання та погодився до Цікаво та напружено описано двобій. Я чула розмову голосів, і уявляла себе серед юрби людей, котра уважно стежить за боротьбою, підбадьорює Микиту та захоплюється ним. І щиро раділа зі всіма, коли закінчився бій і переміг Микита. В кінці твору ми бачимо Кожум’яку з князівною. Добро перемогло зло.