2. Скласти з поданих пар речень одне, в якому присудок другого речення був би відокремленою прикладкою, і записати.
1. На вільхах, на березах можна бачити табунці тихих чечіток. Чечітки—сіренькі пташки з червоним пір’ям.
2. А посмітюха нікуди від нас не летить, зимує біля людських жител. Посмітюха—рідна сестра жайворонка.
3. Є у мене хороший приятель Петро. Петро — завзятющий юннат і відчайдушний заводіяка.
4. Пасічник знає всі тайни бджолиного життя. Пасічник—дядько Євмен, мій давній знайомий.
Пряма мова- це точно передане чуже мовлення, що передається від особи розповідача, того, хто подумав, написав, з дотриманням інтонації живого спілкування:
"Важливо не те, як малюю я, а що в тому бачать інші,- сказав Валерій. - Я ніколи не стану художником. Я це зрозумів. І радий, що зрозумів вчасно. "
(Ю. Мушкетик) .
Слова, що вказують, кому належить пряма мова і як вона висловлена, називаються словами автора.
Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, після неї, або розривати її:
слова автора
приклади
перед прямою мовоюПетро сказав:
- Я давно хотів поїхати на море.
після прямої мови"Я тобі винен"- почав хлопець.
посередині-Ну що ж, - сказала Наталка- хай воно так і залишається
Слова автора вказують на особу, чиє мовлення передається. Разом з тим слова автора можуть передавати реакцію мовця на якийсь факт чи подію, або його психічний стан.
Зав'язало мову ⇒ втратив мову, онімів, перестав говорити;
Позакладало вуха ⇒ не чує, що говорять;
Похололо на душі ⇒ стало моторошно;
Замакітрилося в голові ⇒ людина розгубилась або була чимось приголомшена;
Памороки забило ⇒ позбавили здатності адекватно сприймати інформацію, нормально мислити;
Запахло смаженим ⇒ скоро буде небезпека;
Мов язиком злизало ⇒ пропав бесслідно;
Мов окропом обдало ⇒ кинуло в жар або хтось зачервонівся;
Аж животи попідтягало ⇒ зголодніти.