Істо́рико-культу́рний ко́мплекс «Запорозька Січ» Націона́льного запові́дника «Хо́ртиця» є продовженням експозиції Музею історії запорозького козацтва і за своєю структурою підпорядковується Національному заповіднику «Хортиця» на правах відділу. Це — науково обгрунтована модель військового і адміністративно-політичного центру Запорозького козацтва.
Історико-культурний комплекс «Запорозька Січ». 2018 р.
Розташування — острів Хортиця, м. Запоріжжя.
Призначення комплексу — дати досить повне уявлення про матеріальну і духовну культуру Запорозького козацтва протягом всього історичного періоду його існування.
Його складають музейно-експозиційні та рекреаційні об'єкти.
Основна функція музейно-експозиційних об'єктів — організація та проведення тематичних екскурсій, творчих виставок за старою козацькою тематикою і народних промислів, проведення наукових конференцій, симпозіумів та семінарів з історії Запорозького козацтва. Призначення рекреаційних об'єктів — створити найкращі умови для прийому туристів і забезпечити культурний відпочинок відвідувачів.
Це була осінь. Ніч надворі поглинала мої думки, все про що я могла думати, так це про те, яке ж воно, справжнє життя? В чому його сенс? Від чого залежить життя? Стільки питань було у моїх думках... Ці питання були неймовірно складні й замкнені в великий круг, у якому не було дверцят що б увійти в цей круг, розібратися з думками, та закрити все на ключ. Такі були мої бажання на той момент... Та все змінилося на наступний день. За вікном падав дощ, все було в тумані, навкруги тільки дерева й густий парк, дощ дедалі ставав сильнішим, та чомусь мені кортіло вийти на нічну прогулянку. Я швидко зібралася духом та вийшла на двір. Я жила в центрі міста, за вікном був дуже великий парк. Коли я вийшла з хатини, я звільнилася на секунду від своїх думок, та протерши великі стомлені та засмучені оченята я помітила що забула свою темно - сіру парасолю. Дощ все більше ставав буйним, та повернутися додому мені не так вже й хотілося... Я продовжила свій шлях. Туман ставав густішим, сонце заховалося за будинки, на небо припливли чорні хмари на сірих човнах.
Я йшла до куточка парку, там була моя улюблена лавка де ніхто не сидів. Ця лавка була закрита від місцевості густими деревами
Объяснение: дальше пиши сам, это отрывок из моей книги, мой Инстаграм _dasje_ooaoaoaoaoaoaoaoaoao_, я дописываю книгу, могу скинуть
Объяснение:
Істо́рико-культу́рний ко́мплекс «Запорозька Січ» Націона́льного запові́дника «Хо́ртиця» є продовженням експозиції Музею історії запорозького козацтва і за своєю структурою підпорядковується Національному заповіднику «Хортиця» на правах відділу. Це — науково обгрунтована модель військового і адміністративно-політичного центру Запорозького козацтва.
Історико-культурний комплекс «Запорозька Січ». 2018 р.
Розташування — острів Хортиця, м. Запоріжжя.
Призначення комплексу — дати досить повне уявлення про матеріальну і духовну культуру Запорозького козацтва протягом всього історичного періоду його існування.
Його складають музейно-експозиційні та рекреаційні об'єкти.
Основна функція музейно-експозиційних об'єктів — організація та проведення тематичних екскурсій, творчих виставок за старою козацькою тематикою і народних промислів, проведення наукових конференцій, симпозіумів та семінарів з історії Запорозького козацтва. Призначення рекреаційних об'єктів — створити найкращі умови для прийому туристів і забезпечити культурний відпочинок відвідувачів.
ответ: подія якої я ніколи не забуду
Це була осінь. Ніч надворі поглинала мої думки, все про що я могла думати, так це про те, яке ж воно, справжнє життя? В чому його сенс? Від чого залежить життя? Стільки питань було у моїх думках... Ці питання були неймовірно складні й замкнені в великий круг, у якому не було дверцят що б увійти в цей круг, розібратися з думками, та закрити все на ключ. Такі були мої бажання на той момент... Та все змінилося на наступний день. За вікном падав дощ, все було в тумані, навкруги тільки дерева й густий парк, дощ дедалі ставав сильнішим, та чомусь мені кортіло вийти на нічну прогулянку. Я швидко зібралася духом та вийшла на двір. Я жила в центрі міста, за вікном був дуже великий парк. Коли я вийшла з хатини, я звільнилася на секунду від своїх думок, та протерши великі стомлені та засмучені оченята я помітила що забула свою темно - сіру парасолю. Дощ все більше ставав буйним, та повернутися додому мені не так вже й хотілося... Я продовжила свій шлях. Туман ставав густішим, сонце заховалося за будинки, на небо припливли чорні хмари на сірих човнах.
Я йшла до куточка парку, там була моя улюблена лавка де ніхто не сидів. Ця лавка була закрита від місцевості густими деревами
Объяснение: дальше пиши сам, это отрывок из моей книги, мой Инстаграм _dasje_ooaoaoaoaoaoaoaoaoao_, я дописываю книгу, могу скинуть