2. Укажіть безсполучникове складне речення:
А) Котились низом ниви, стелились горбами, повні, свіжі, багаті, та все чужі.
Б) Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом.
В) Заходило сонце, у вузеньких хутірських вуличках стояла червона курява, в садках
варилася на триніжках вечеря, гупали об землю спілі яблука.
Г) Проміння місяця ламалося в хвилях, блищало, лопотіло і рябіло.
3. Якщо друга частина безсполучникового складного речення виражає наслідок
або висновок з того, про що йдеться в першій, між частинами ставиться:
А) двокрапка;
Б) тире;
В) крапка з комою;
Г) кома.
4. Укажіть складне речення з безсполучниковим і
підрядним зв`язком.
А) Ягорове подвір`я порожнє, щітка в глині стирчить, ніким не торкана, і душу
хлопцеві опікає смуток якоїсь гіркої непоправної втрати.
Б) Протягом усієї минулої зими я відчував: щось має статись у цьому світі, щось
неминуче станеться.
В) В`юниться стежка поміж очеретами, іде Єлька туди, куди сама стежка веде.
Г) Тут росли колючі кущі терну, шипшини та глоду, красувалися й дозрівали на
вітах ламкої крушини темно-червоні ягоди, що їх у народі звуть вовчими.
5. Укажіть складне речення, що має чотири частини:
А) В темряві подеколи траплялись ягоди, вони проходили мимо дивною
сповільненою ходою, і їм здавалося, що вони ступали по дні великої прозорої річки.
Б) Обережні й лякливі, сарни належали лісовій гущині, належали таємниці, і я звідав
таке відчуття, наче ця заказана таємниця постала переді мною наяву, тепер я можу
приглянутись до неї пильніше.

В) А в цей час наді мною твориться диво: хтось невидимий смичком провів по
синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипки.
Г) Коні чвалають по калюжах, у повітрі свіжа вологість, де-не-де блимають далекі
вогники.
6. Укажіть складне речення з безсполучниковим, сурядним і
підрядним зв`язком.
А) А малі хлопці йшли з рукавицею, в якій повно зерна: пшениці, жита, ячменю,
вівса, гороху.
Б) За коліями, супроти депо, біля колодязя під дашком стояла черга з цеберками і
коромислами, і той, хто тяг воду, довго крутив корбу: колодязь був глибокий.
В) З’ївши вареника, я падаю в натоптані снігом санки, дядько Себастьян умощується
на передку, і ось уже кінь виносить нас у широкий засніжений світ, де у паморозі
срібно туманіють верби, де вітряки остуджують сонце, а річка погойдує переспілі
китиці отого очерету, в якому й досі живуть чиїсь сумні голоси.
Г) Блищали од сонця стерня і ковила понад шляхом, сріблилася важка, обвішана
разочками роси павутина.
7. Установити відповідність між складними безсполучниковими реченнями
та відношеннями між частинами:
А) Відношення одночасності.
Б) Відношення послідовності.
В) Відношення причини.
Г) Відношення пояснення.
Д) Відношення протиставлення.
1) Дуже тішиться бджола: дика грушка розцвіла.
2) Повторюю з гордістю сина: для мене лишається дивом із див моя Україна.
3) Смеркає; двері всі вже замикає вечір.
4) Не я пишу – це мною пише Бог.
5) Вечорами пахнуть матіоли, тихо листям липа шелестить.

ответ: Незважаючи на те, що ти давно мене ігноруєш, я мушу пояснити.

Я не можу працювати в умовах поганого освітлення.

У роботі трудових колективів допускаються недоліки, упущення.

Для цього буде необхідне швидке перевезення вантажів.

Зростає цікавість до проблем суспільно-політичного характеру.

Відповідь носить конкретний характер.

Необхідно зробити все, аби виконати плани.

Ми хочемо поговорити з вами про підготовку до випускного вечора.

Вчені винайшли чудовий компонент для хімічного очищення води

Объяснение:

АГОЛОС - ДУША МОВИ*

Наголоси у словах багато важать у живій мові. Наприклад, насИпати і насипАти. На письмі, де не позначено наголосів ці два слова годі розрізнити. А вони значать не одне й те саме. Засвоюючи мову з тексту, читач не може засвоїти правильного наголошення. Найкраще засвоювати правильний наголос з живої мови, з радіо або ТБ, чи на виставі в театрі. У цій царині політика зближення мов наробила чимало шкоди. Мовознавство під зорями Кремля спотворило український наголос у низці слів. Ці спотворення не сприяють розвитку мови, а навпаки збивають з пантелику мовців. Псують наголос у мові також і поети, які заради рими міняють наголос. І то не якісь початківці, а й метри. Пише М. Рильський: “Як же так убого ви живЕте Чом так занепали ви, скажіть, Щоб у дні космічної ракЕти Солов’я не в силі зрозуміть?” Якби метри вдавались до редакторів, і редактором був би автор цих рядків, то наведена строфа звучала б так: Як же живетЕ ви так дрімуче, Чом так занепали ви, скажіть, Щоб у дні ракет до-зір-ідучих Солов’я не в силі зрозуміть? Наш наголос у словах несетЕ, беретЕ, живетЕ, даєтеЕ на останньому складі. Інакше – це київське койне. ГАРАЗДИ чи ГАРАЗДИ? Слова гаразди і негаразди часті гості сьогодні у ЗМІ. Але на радіо й телебаченні вони, очевидно, часом або й завжди звучить неправильно, бо у словниках нема одностайности щодо наголосу в цих словах. Якщо Б. Грінченко та СУМ АН УССР наголошують його на И: гараздИ, то РУС АН УССР наголошує на А: гарАзди. І словники незалежної України повторюють цей нонсенс. Так РУС, виданий ”Абрисом”, пише “бажати усяких гарАздів”. Чисте тобі койне, а не українська мова. Почну з приказки: “Нема бідИ, щоб не вийшли гараздИ, і нема гараздУ, щоб не вийшов на бідУ”. Ця приказка свідчить, що й слово гарАзд у непрямих відмінках треба наголошувати на закінченні: у гараздІ, гараздОм тощо. І на це є доказ. Словник Желехівського: “оставайтеся в гараздІ”. РУКОПИСНИЙ чи РУКОПИСНИЙ, ПРАВОПИСНИЙ чи ПРАВОПИСНИЙ? У “Букварі южноруському”, укладеному Т. Шевченком, рукою Шевченка у слові рукОписна, посталено наголос на О. І це відповідає нашій традиції наголошення: коли від три-і-більше-складових іменників з жіночим наголосом (на другому складі від кінця) ми творимо прикметники, то наголошеним у прикметниках лишається той самий звук, хоч тепер цей наголос - дактилічний: Ямпіль - Ямпільський, колОдязь - колОдязний, дурИсвіт - дурИсвітський, коштОрис - коштОрисний, ненАвисть - ненАвисний, літОпис - літОписний (А. Кримський), отже рукОпис - рукописний, правОпис - правОписний. Так ці слова наголошувано, поки до них не взялися “академіки”. Хоч правильний наголос у слові рукОписний зберігся в РУСах АН УССР до 1962 р. Але Академія УССР поклала край такому відхиленню від братніх мов. А незалежні від мовної логіки сучасні фахівці не можуть, та й правду казавши, не хочуть щось із цим робити. ТІСНЯВА чи ТІСНЯВА, ТРІСКОТНЯВА чи ТРІСКОТНЯВА? Українським словесним формам великою мірою властивий дактилічний наголос - на третьому складі від кінця: кОлесо, пОдруга, зАчіпка, пОдушка, рЕшето, рІшення, серЕедина. Саме такий наголос фігурує й у словах плІснява, тупОтнява, тИскнява, (Грінченко) шамОтнява, пИскнява, (Грінченко) гуркОтнява. Ці приклади відбивають акцентологічну модель, за якою наголошувано слова такої структури. Та, на жаль, логіка не часто гостює у тих, хто записав у совєтських, а потім і в “незалежних” словниках форми тіснЯва, тріскотнЯва, пискотнЯва, стрекотнЯва. Чи ж може мовець, який стало говорить тупОтнява, гуркОтнява, шамОтнява, говорити раптом тріскотнЯва, пискотнЯва? Або після плІснява і тИскнява – говорити тіснЯва? Десь-таки, моделі, схвалені нашим мовним центром, не так легко ламати відповідно до примх не дуже підкутих фахівців. Але словники видруковано, розтиражовано і ними керуються вчителі та творці мовних конкурсів. Наш поет-мученик бажав-мріяв: “Орися ж ти, моя ниво, долом і горою...”. Ореться академіками. А що виростає? ОПІКУВАТИСЯ чи ОПІКУВАТИСЯ? Сучасні словники, як і в УССР, наголошують це слово на А: опікувАтися. Цей неправильний наголос має довгу історію. М. Комар у своєму “Словарі російсько-українському” (1893 р.) наводить слово опікувАти і зазначає, що запозичив його із словника Желехівського. Однак у Желехівського слово це наголошено інакше: опІкувати. Помилку Комаря повторюють усі пізніші словники вже й у слові опікувАтися, яке мовці вимовляють лише опІкуватися. Що саме так треба наголошувати це слово свідчать похідні форми опІкуваний та опІкування, наголошені на І. Якби наголос у слові опікувати був на А, то похідні форми були б опікувАння й опікувАний.