2. Випишіть з тексту означено-особові речення, підкресліть у них головний член і поясніть його морфологічне вираження. 1.Не завидуй багатому: багатий не знає ні приязні, ні любові — він все те наймає (Т. Шевченко). 2.Як парость виноградної лози, плекайте мову. Пильно й ненастанно політь бур'ян, чистіша від сльози вона хай буде (М. Рильський). 3. Як зараз бачу: з-за ріки — дві кручі, наче маяки: одна зелена, чорна друга... (А. Малишко). 4. Дишеш і не надишешся тим чистим і пахучим повітрям (І. Нечуй-Левицький). 5. Відмикаю світанок скрипичним ключем (Л. Костенко). 6. Ідеш, ідеш, а ще й не половина, ідеш, ідеш, хоч добре, не один (Л. Костенко). 7. Не потрапили на Січ і на третій, і на четвертий день, а десь тільки аж через тиждень (П. Панч). 8. З росою в лузі не зів'яну (Леся Українка). 9. Не тільки диво-казкою багаті і не єдиним хлібом живемо, а тільки чом, коли ні крихти в хаті, тривогою сурмиш, моя сурмо (Б. Степанюк). 10.І знов лечу (Т. Шевченко). 11. Вийду в степ, чи зупинюсь у полі — скрізь високі предківські могили (М. Луків). 12. Жив сей день і ніч щасливо з вами (Леся Українка). 13.Яка не підійма вершина, — триматися будем землі, як рідних осель журавлі (Б. Степанюк).14. Мої любі, до мене ходіть! Я сама. Поговоримо думами тихо (Леся Українка). 15. Подбати мушу про якусь копійку (Л. Костенко). 16. Бережіть це життя. Іншого ви не знали, того, що гнало нас із торбами по світу. Тож — бережіть (О. Гончар).
Отже, бабуся господарює на кухні. Тут гамір, чути булькання чогось у каструлях, цокання годинника, дзенькіт тарілок, а серед всього цього моя бабуся. її не обходить цей гармидер. Для неї головне — спекти смачні пиріжки. Очі моєї бабусі рухаються швидко, ніби наказують рукам робити саме ту роботу, яка потрібна. Обличчя бабусі осяяне усмішкою, розрум'янилось, ніби на морозі. А руки, золоті руки моєї дорогої людини, рухаються так швидко, що я не встигаю за ними стежити.
Мовчати ти, звичайно, вмієш талановито: не розмовляєш із чоловіком, немов не помічаєш. Чоловік після декількох годин інтриги в мовчанку капітулює. Але от парадокс: начебто все відбувається так, як хочеться тобі, але ти останнім часом ходиш незадоволена: помічаєш, що щось у відносинах змінилося, з'явилася холодність, чоловік майже нічого не пропонує тобі, більше часу став проводити на роботі або в компанії друзів. І ось ти та інші не менш принципові панночки, що хочете бути щасливими в особистому житті, повинні згадати поради сімейних психологів: застава гармонійних відносин - це, насамперед, вміння вести діалог і йти на компроміс.
Хочеш жити в злагоді - погодься! Так уже виходить, що мистецтвом компромісів - умінням пожертвувати меншим, щоб в результаті отримати більшу, у шлюбі відають жінки. Ми повинні бути тонше, гнучкіше, мудрішими, відхідливі. Тільки зверни увагу: все це зовсім не означає, що дами повинні завжди йти на поступки і в усьому погоджуватися зі своїми благовірними. Такі односторонні поступки ні до чого доброго не приведуть. Рано чи пізно вічно поступається сторона, незадоволена цим фактом, все одно забуде всі свої благі наміри і заявить: "Набридло! Досить!" По-хорошому, на поступки доведеться йти і другій половинці. Але от біда, вона вже й забула, як це робиться, адже весь цей час лише прихильно приймала. Загалом, ситуація виходить тупиковою. Для цього ми повинні користуватися компромісом - умінням пожертвувати меншим, щоб в результаті отримати більше. Щоб ситуацію змінити, ми повинні вміти знаходити компроміси і вчасно пропонувати їх нашим коханим. А якщо при цьому ти зможеш переконати коханого, що це його ініціатива, що це він - розумниця, світла голова і кращий на світі чоловік - запропонував такий блискучий вихід із ситуації, то це і зовсім вищий пілотаж.
Поступки за правилами Щоб компроміс (у хорошому сенсі цього слова) в сімейних відносинах повністю себе виправдав, "користуватися" їм потрібно, дотримуючись правил. Щоб досягти згоди, чимось поступитися повинні обидва партнера. Наприклад, він хоче піти на футбол, а вона на концерт улюбленої співачки. Обговоривши всі можливі "за" і "проти", вони, щоб нікому не було образливо, вирішують піти ... в кіно на фільм, який обидва хотіли подивитися або знаходять інше компромісне рішення. В результаті і він, і вона залишилися задоволені тим, як провели вечір.
Існує правило , за яким той, хто пропонує компроміс, повинен спочатку поступитися партнерові, і лише потім подумати про поступки для себе. Причому робити це потрібно добровільно, не перетворюючи його на своєрідний шантаж: Ти мені - я тобі. Наприклад, ти хочеш піти в кафе з'їсти шоколадний десерт, а він мріє про піцу. Тоді ти пропонуєш: давай сьогодні дійсно підемо в піцерію, і я обмежуся овочевим салатом, а наступного разу ми неодмінно підемо в кафе-кондитерську. Будь вдячна за поступки. Навіть якщо коханий не довів обіцяне до кінця. Скажімо, ти просила його прибрати в квартирі. І хоча у партнера були інші плани, він поступився. Він склав речі в гардероб, пропилососив, а ось витерти пил забув. Не варто вказувати йому на "хвости", навпаки, подякуй його. Здається, після цього партнер буде куди частіше йти назустріч. І взагалі компроміс справа хороша.