2.Визначте складну синтаксичну конструкцію з усіма типами зв'язку (безсполучниковим, сурядним і підрядним). / /
А За коліями, супроти депо, біля колодязя під дашком стояла черга з цеберками і коромислами, і той, хто тяг воду, довго крутив корбу: колодязь був глибокий.
Б Небо прорізали вогняні стріли, ударив грім, на пильних дорогах знявся вихор.
В І пригадалося йому дитинство: над водами хиляться лози, лелека пливе в висоті.
Г Коли відчинились двері, вона лише злегка повернулась, щоб упевнитись, хто увійшов, і знову зосереджено схилилась над книжкою.
3. Визначте кількість частин складної синтаксичної конструкції: Перше що побачив Климко коли розплющив очі було велике коло червоного сонця у вікні воно світило мов крізь морок і хлопчик став пригадувати де він (розділові знаки пропущено).
А Три Б чотири В п'ять Г шість
Завдання 4—5мають по п'ять варіантів відповіді, серед яких ДВА правильні.
4. Продовжте твердження: «До складних речень із різними видами зв'язку належать синтаксичні конструкції...».
А По чорній річці поміж білими берегами прудко пливе човен, тане вдалині й обертається в цятку: за ним несе вода другий, порожній, хлюпає в його білі боки і фарбує їх у чорний колір.
Б Книги — морська глибина: хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить.
В Мовчала ніч; усі мовчали; і соловейко задрімав; на небі зірочки блищали, за гаєм місяць виглядав.
Г Ти не дивуйсь, що гаснуть зорі, як зійде ранок золотий, що хвилі ніжні і прозорі змивають берег кам'яний.
Д Хай кущ старий і всохне без дощів, весною пагін молодий цвістиме.
5. Укажіть ДВІ складні синтаксичні конструкції, у яких правильно вжито розділові знаки. / /
А Протягом усієї довгої зими я відчував, щось має статись у цьому світі, щось неминуче станеться.
Б Тухля була оселя не дуже давня і деревина, що росла на тухольській долині, була геть-геть молодша і до тої липи.
В Можливо, та сосна ввійшла в моє життя і поселилась в якихось там клітинах мозку тому, що саме з її вершини я вперше в житті заглянув у свою долю, побачив ту велич і красу, яка стала у моєму житті вирішальною.
Г Можливо, не тільки лісник, а й школярі-юннати навідувалися сюди та ще в інші знайомі їм місцинки, щоб залишити корм для підгодівлі зайців, козуль, оленів.
Д Працює Тоня, купає овець, швидко, спритно і якось аж сердито наче хоче їх своїм рогачиком потопити, працює, а душа горить, а думки все про Віталика.
6. Установіть відповідність
Характеристика речення
1) складносурядне
2) складнопідрядне
3) безсполучникове
4) з різними видами зв'язку
Приклад
А Посріблені ліси окуталися тінню, а небосхил горить і віти золотить.
Б Я Нептуну півкопи грошей в руку суну, аби на морі шторм утих.
В Скрізь: на подвір'ї, і в саду, і на городі — все тяглося до сонця і раділо йому.
Г У цьому ж лісі я пив самоту осінню, тут весну цілувала ти під шелест верховіть.
Д Яблуня гупнула яблуком, зітхнув с татарський брід, а з хмари ошелешено вискочив місяць, і на подвір’ї ожили чорнобривці.
7.Паралельний вид зв'язку речень властивий реченням рядка / /
А Жінкам, які подають руку для вітання, дозволено не знімати рукавички. До того ж не тільки тоді, коли рукавички є елементом жіночого туалету.
Б Не можна подавати руку через стіл. Навіть найвищий начальник для цього має вийти з-за стола.
В Не вітаються потиском рук через поріг. Некультурно вітатися рукостисканням, тримаючи другу руку в кишені, спершись на одвірок чи щось інше, напівлежачи тощо.
Г Після тривалої розлуки люди, що перебувають у близьких, щирих стосунках, часто на знак вітання обнімаються. Поплескувати при цьому партнера по плечах, як це роблять араби й американці, у нас не узвичаєно.
8. Увідповідніть речення із засобами зв'язку, якими їх з'єднано. / /
1) вставне слово
2) прислівник
3) вказівна частка
4) синтаксичний паралелізм
А Важливим невербальним знаком вітання є потиск рук. Це елемент європейської культури спілкування, який поширився на весь світ.
Б Першим руку подає старший молодшому, жінка - чоловікові, соціально вищий – соціально нижчому, а не навпаки. Якщо присутніх багато, то доречно обмежитися потиском рук із господарем (господинею) дому чи начальником, а з іншими, вклонившись, привітатися словами.
В У Європі потиск рук застосовують не всюди однаково. Англійці, приміром, використовують його нечасто, а в німців, навпаки, рукостискання настільки поширене, що, як пишуть місцеві гумористи, саме за ним у світі впізнають туристів із Німеччини.
Г Чоловіки, за винятком дуже старих і хворих, подаючи руку, підводяться. Жінки, особливо старшого віку, коли вітаються з чоловіками або молодшими жінками, можуть подавати руку сидячи.
Д Коли руки мокрі, брудні тощо, потрібно, вибачившись, привести їх до порядку і тоді обмінятися потиском рук. Тут можна обмежитися словесним вітанням і поклоном з приємною усмішкою.
Зміст
Біографії письменниківІван Карпенко-КарийІван КотляревськийІван Нечуй-ЛевицькийІван ФранкоВасиль СтефаникВолодимир ВинниченкоВолодимир СосюраГригорій Квітка-Основ'яненкоГригорій СковородаЛеся УкраїнкаМаксим РильськийМикола ХвильовийМихайло КоцюбинськийОльга КобилянськаОстап ВишняПавло ГрабовськийПавло ТичинаСтепан ВасильченкоТарас ШевченкоЮрій ЯновськийГотуємось до ЗНОТвір-роздумТвори з української літератури10 клас11 клас5 клас6 клас7 клас8 клас9 класТвори з української мови10 клас11 клас5 клас6 клас7 клас8 клас9 клас
Замовити роботу

Найкращий матеріал
Згубний вплив грошей за п’єсою І. Карпенка-Карого «Сто тисяч»У піснях – історія мого народуПідтримайте або спростуйте твердження: «Не роби іншому того, чого не бажаєш собі».Підтримайте або спростуйте твердження: «Щастя — це казкова жар-птиця, за якою женеться людина і яку ніколи не впіймає».Підтвердьте чи спростуйте твердження про те, що характер людини творить її долю.Мій робочий деньТарас Григорович Шевченко (1814-1861)Мій улюблений герой в оповіданні В. Винниченка «Федько-Халамидник»Весілля – енциклопедія українського фольклоруА вже весна, а вже красна!
Опитування
Знаєте ви українську мову?
Так Ні Розумію, але не розмовляю
Переглянути результати





Духовні цінності
 (22 голос(ів), середній: 4.05 з 5)

Духовний світ людини. Він глибокий, багатогранний, не пізнаний до кінця. Чим він багатший, тим цікавіша людина, тим змістовніше й прекрасніше її життя.
На сторожі нашої духовності, нашої душевної чистоти стоять вічні oбереги, про які народ говорить: це загальнолюдські цінності. Мамина колискова, молитва до Бога, батьківське благословення, родинне вогнище — такий далеко не повний перелік тих скарбів, які очищають і ошляхетнюють нашу душу, оберігають її від скверни і прагматизму, користолюбства, зрадливості...
«Тільки родина — як вічна зернина на невмирущому полі життя»
— так співав незабутній Назарій Яремчук.
Дійсно, все найвагоміше в житті пов'язане з родиною. Відчуття захищеності, душевного комфорту, впевненості, спокою — все це дає нам родина.
Пригадується роман І. Багряного «Тигролови», в якому так чудово змальована сім'я Сірків — українців, які вік за віком жили за законами своєї національної етики, високо цінували заповіді своїх предків. У цій родині панував культ любові для ближнього. Між батьками й дітьми існувала повна гармонія у взаєминах і поглядах на життя.
Герой роману Григорій Многогрішний, який силою обставин потрапив у те благословенне українське село на далекосхідній землі, відчув себе сином Сірка й Сірчихи і братом їхніх дітей — Грицька й Наталки.
Ця родина вилікувала змучену, втомлену, розтерзану жорстоким тоталітарним режимом душу Григорія Многогрішного, повернула йому віру в людей, в добро, в справедливість, у щасливе майбутнє...
Оберегом нашої духовності є й материнська любов. Як зворушливо розповів про неї поет-пісняр А. Малишко у своїй безсмертній «Пісні про рушник», яку сьогодні називають народною.
Матуся, рідна ненька. її любов, її благословенняоберігає душу дитини від скверни, застерігає від необдуманих вчинків, учить робити добро на землі, щоб воно поверталося до кожного любов'ю людей і життєвим благополуччям.
У романі Олеся Гончара «Собор» є прекрасні слова, сказані мудрим учителем:
«Собори душ своїх бережіть. Собори душ!..»
Цей заклик примушує кожного з нас замислитися над питанням: «Моя душа — це храм чи купа цегли?»
Роман «Собор» відкриває нам глибоку життєву мудрість: усі вчинки (і великі й незначні) народжуються в душі, благословляються у її соборі. Треба керуватися у всіх діях і вчинках вічним дороговказом — святинями собору своєї душі, яка мусить поклонятися споконвічним людським цінностям — духовним оберегам.
Життєві цінності людини відіграють ключову роль в його долі, тому що від них залежить прийняття рішень, реалізація права вибору, здійснення життєвого призначення, взаємовідносини з іншими людьми.
Цінності передають нам з самого народження наші батьки, вчителі, вихователі, друзі. Кожна людина виростає зі своїм набором цінностей. Найцікавіше те, що вони не завжди служать людині, а можуть навпаки, навіть заподіяти їй шкоду.
Духовні цінності мають на увазі наявність в них духа, або дущі. Розвиток і посилення свого внутрішнього духа, дущі.
Усвідомлення того, що ці цінності ти відкриваєш в собі, перш за все для себе і свого блага, а не для очей оточуючих. Ти вибираєш бути таким саме для себе.
Можна привести в приклад такі духовні цінності як: чесність, усвідомленість, відповідальність, любов в першу чергу до себе, а потім до оточуючих, віра в себе, співчуття, щирість, любов до своїх батьків. Так можна перераховувати довго. Головне, щоб кожна цінність робила тебе сильніше.
Практикуючи ці цінності в собі, дотримуючись їх тому, що ти так вибираєш, ти стаєш духовно сильною людиною. Мені ще невідомо чому так це є.