2. Вставним словом ускладнене речення (розділові знаки пропущено):
А) Тихе блідо-блакитне море здається спить (М. Коцюбинський).
Б) Мені осіння ніч короткою здасться (Леся Українка).
В) Де зараз ви кати мого народу? (В. Симоненко)
3. Вставним вченням ускладнене речення (розділові знаки пропущено):
А) Власие саясучи щороку відкриття полювання буває двічі (Остап Вишня).
Б) Можливо були ми квітками в одному суцвітті чи сусідніми днями в спе-
котному літі (І. Андрощук),
В) Відцвів воронець облетіли на вітрах маки польові рано вони зацвітають і швидко гаснуть
зате літо смагляве вже виглядає із-за кучугур (О. Гончар).
4. Знак оклику при звертані вкиваються в реченні (розділові знаки при звертаннях пропущено):
A) Моя біографія друзі сягае в далекі ті дні, коли мене бусол на лузі підкинув бать-
кам навесні (Д. Білоус).
Б) Залишимо дорогі батьки в серцях наших синів усю красу навколишнього світу,
все багатство сердець наших предків (В. Сухомлинський).
B) Моя ти любо Мій ти друяже Не ймуть нам віри без хреста, не ймуть нам віри без попа раби.
невольники недусі (Т. Шевченко).
1) Свого горба ніхто (підкреслити як підмет) не бачить.
2) Нехай вихвиляє тебе (додаток) будь-хто (підмет) чужий, а не писок твій.
3) Не дивись на чоловіка а на його (означення) діло.
4) Хто (підмет) хоче збирати- мусить добре засівати.
5) Скільки (означення) ніг у гадюки, стільки (означення) правди в брехуна.
6) Який (означення) порядок у себе заведеш , таке(означення) й життя поведеш.
7) Хто (підмет) працює, той (підмет) ситий, а хто(підмет) ледарює- голодний,
8) Не замітай чужої хати, дивися, чи твоя (означення) заметена.
«більшість людей вважають зараз: нащо відновлювати застарілі і забуті норми, нащо ускладнювати мову. а дітей як перевчати, а підручники як передруковувати? і взагалі, де ви таке чули? ніхто так не говорить. це не наш правопис. це галицький або діаспорний. до речі, діяспорний правопис. так говорять ті люди, які просто не обізнані. це стереотипні помилки. бо говорили у нас саме так – згідно з останніми змінами українського правопису», – каже василь пахаренко.
пан василь вважає, що нещодавні зміни українського правопису мали ухвалити набагато раніше – хоча б наприкінці 80-их. коли востаннє його змінювали, відновили літеру «ґ» і кличний відмінок. зараз призвичаюватися до нових змін буде складніше. у сучасної сімнадцятирічної дитини немає прабаби химки, яка розмовляла тією мовою. тому вона вважає, що так ніхто не говорив.
особисто я, абсолютно погоджуюсь з думкую сучасного літературо- та мовознавця, адже кожна мова повинна залишатись актуальною в залежності від рівня розвитку держави та суспільства в ній. мова - невід‘ємна частина формування нації й народу загалом. отже, щоб мова була найбільшвживаною та сучасною, її потрібно поновлювати в зв‘язку з тим, що нічого і ніколи не стоїть на місці, а особливо час!