2. Із простих речень утворіть речення з різними видами зв'язку. Десь весело дзюрчить струмок. У скісному промінні сонця грає роєм мушва. Якесь шамотіння. Якісь вечірні лісові звуки долітають до чуткого вуха. (М. Стельмах)
Слово – це наш найцінніший скарб. Воно супроводжує нас від народження. Перші матусині слова… Ми їх не пам’ятаємо. Проте в перші хвилини життя, прийшовши у цей невідомий світ, дитина чує слова любові.
Вони дають відчуття затишку та тепла.
Слово до слова – так і створюється мова. Вона з’являється не раптом. Мова проходить довгий шлях розвитку.
Вона росте и шириться разом зі своїм народом. Рідна мова таїть у собі народну душу.
Слово супроводжує нас впродовж життя. Ми вчимося його використовувати у власних цілях. Красиво и переконливо говорити – ціла наука. Багато людей вивчають ораторське мистецтво, адже розуміють – слово ключ до людини, її дій та вчинків. Словом можна похвалити та покарати, викрити зло та втішити нещасного.Тому що слово,це носій добра,істини та краси.
Объяснение:
Ось,що встиг написати
Якщо забагато,можеш відокремити декілька речень,або підставити свої
Літо... Найпрекрасніша пора. І я завжди з нетерпінням чекаю на нього.
Влітку я допомагав бабусі в городі та дідусеві на пасіці. Коли я закінчував роботу вдома, то виходив на вулицю погуляти з друзями. Ми купалися в ставку, грали у футбол, збирали лікарські трави, але найбільше мені сподобалося ловити рибу.
Одного разу мій тато, я та мій друг Віталик вирішили піти порибалити. Коли виходили, було темно, аж ось запалав небосхил - це сходило сонце. Спочатку воно освітило темні верхівки дерев, а через де-кілька хвилин ми побачили березовий гай і до цього ще сонний ставок. На траві блищали крапельки роси, здавалося, що це міріади зірок спустилися на землю.
Біля оповитого вранішнім туманом ставка, своїм співом нас зустріли пташки в крилами журавель. Терпкий аромат польових квітів лоскотав ніздрі.
Ми зупинилися на березі і у зручному місці розклали свої нехитрі снасті. Як по команді, закинули гачки з лескою у воду. Першим у воді застрибав поплавок у мого тата, ще хвилина - і тато витяг окунця. Потім я витяг карася. Мій друг Віталик не забарився і теж витяг карася.
Втомлені, але веселі, з уловом ми поверталися додому. Першим нас зустрів мій собака Чара. Він швидко побіг до нас і почав обнюхувати і крутити руденьким хвостом.
Але час, нажаль, спливає... Скоро закінчилися канікули, і треба було знову повертатися до міста, щоб продовжити навчання.
Слово – це наш найцінніший скарб. Воно супроводжує нас від народження. Перші матусині слова… Ми їх не пам’ятаємо. Проте в перші хвилини життя, прийшовши у цей невідомий світ, дитина чує слова любові.
Вони дають відчуття затишку та тепла.
Слово до слова – так і створюється мова. Вона з’являється не раптом. Мова проходить довгий шлях розвитку.
Вона росте и шириться разом зі своїм народом. Рідна мова таїть у собі народну душу.
Слово супроводжує нас впродовж життя. Ми вчимося його використовувати у власних цілях. Красиво и переконливо говорити – ціла наука. Багато людей вивчають ораторське мистецтво, адже розуміють – слово ключ до людини, її дій та вчинків. Словом можна похвалити та покарати, викрити зло та втішити нещасного.Тому що слово,це носій добра,істини та краси.
Объяснение:
Ось,що встиг написати
Якщо забагато,можеш відокремити декілька речень,або підставити свої
Гарного дня та навчання
Мій відпочинок влітку
Літо... Найпрекрасніша пора. І я завжди з нетерпінням чекаю на нього.
Влітку я допомагав бабусі в городі та дідусеві на пасіці. Коли я закінчував роботу вдома, то виходив на вулицю погуляти з друзями. Ми купалися в ставку, грали у футбол, збирали лікарські трави, але найбільше мені сподобалося ловити рибу.
Одного разу мій тато, я та мій друг Віталик вирішили піти порибалити. Коли виходили, було темно, аж ось запалав небосхил - це сходило сонце. Спочатку воно освітило темні верхівки дерев, а через де-кілька хвилин ми побачили березовий гай і до цього ще сонний ставок. На траві блищали крапельки роси, здавалося, що це міріади зірок спустилися на землю.
Біля оповитого вранішнім туманом ставка, своїм співом нас зустріли пташки в крилами журавель. Терпкий аромат польових квітів лоскотав ніздрі.
Ми зупинилися на березі і у зручному місці розклали свої нехитрі снасті. Як по команді, закинули гачки з лескою у воду. Першим у воді застрибав поплавок у мого тата, ще хвилина - і тато витяг окунця. Потім я витяг карася. Мій друг Віталик не забарився і теж витяг карася.
Втомлені, але веселі, з уловом ми поверталися додому. Першим нас зустрів мій собака Чара. Він швидко побіг до нас і почав обнюхувати і крутити руденьким хвостом.
Але час, нажаль, спливає... Скоро закінчилися канікули, і треба було знову повертатися до міста, щоб продовжити навчання.
Як чудово влітку!