2. Запишіть подані сполучення слів утри стовпчики: а) ті, що пишуться через дефіс; б) ті, що пишуться разом;
в) ті, що пишуться окремо. Якщо ви правильно
виконали завдання, із других букв записаних останніх
слів словосполучень складеться початок прислів'я:
«..., той їсть, кого захоче».
(Хтозна)які дуби, якийсь) острів, ні(до)чого не звикати,
(аби) що верзти, (що)небудь сказати, де(3)ким поділився, аби
(до) кого звертатися, ніхто не зрадів, будь (яка) до ,
(хто)небудь згадає, будь(у)кого очікувати, де(які) сцени,
не(аби)які речі, хтозна(в)чому вештатися, казна (що)
подумати.

Снігурі недарма дістали таку назву, бо прилітають із першим снігом. Снігурі — червоногруді пташки з чор­ною шапочкою на голові. На голівці в снігура чорна шапочка. Спинку прикраша бурувато-сірий піджачок. На грудях і черевці майорять, наче жар, червоний фартушок і червона сорочка. Живуть снігурі переважно в хвой­них лісах Півночі. До нас прилітають пізно восени й оселяються недале­ко від людського житла. Мандру­ючи садами, вони збирають насін­ня бур’янів, ягоди, що залишилися на кущах. Надають пере­вагу горобині. Комахи в раціон сні­гурів потрапляють випадково і в не­значній кількості.

ХУДОЖНІЙ СТИЛЬ, художня мова, мова художньої літератури — функц. різновид літературної мови. Виявляючи особливий б мислення, X. с. відтворює дійсність через конкр.-чуттєві образи. Мовна картина світу письменника виконує естет. функцію, що передбачає зв’язок між тим, хто створює худож. світ, і тим, хто його сприймає. До екстралінгв. чинників X. с. належать естет., соціальні, психічні та ін. засади мовно-худож. творчості. X. с. — це особливий б мислення, створення мовної картини світу.

X. с. обслуговує духовно-естет. сферу життя народу. Мистецтво худож. слова полягає у розкритті потенц, можливостей над. мови, які завдяки довершеності мовного матеріалу, його незвичності, оригінальності, худож. доцільності досягають ефективного емоц.-естет. впливу на читача, розвивають його мовний смак. X. с., об’єднуючи мовні жанри худож. л-ри (поезію, прозу, драму), а також усі індивід.-авторські X. с., становить певне узагальнення щодо прийомів і засобів створення худож. образності. Образна мова вирізняє твори худож. л-ри з-поміж ін. текстів. Вона не обмежується традиц. тропами й фігурами мови, а наповнює естет. змістом безóбразні мовні елементи, перетворює їх у систему худож.-мовного бачення світу. У вірші «Садок вишневий коло хати» Т. Шевченка довершеність і цілісність X. с. досягається особливою функцією загальновживаної лексики укр. мови, створенням асоціативного лірич. поля, у якому слова з нейтр. загальномовною семантикою інтимізуються, набувають емоц.-експресив. змісту. X. с. має свої норми, що змінюються, модифікуються залежно від літ. традицій, течій, напрямів, худож. шкіл та індивід. стилю. Мовновиражальні прийоми, засоби змалювання, напр., портрета, пейзажу в творах І. Нечуя-Левицького відрізняються від портретної характеристики персонажа чи описів природи в сучас. худож. л-рі, зокрема в творах Вал. Шевчука, Є. Гуцала (тобто існує мовно-худож. образність, типова для певної доби).