2.Зробити повний синтаксичний розбір речення, пояснити вживання розділових знаків. Юля схилилась над зошитом, і в цю мить її ліктя легенько торкнулася Марійка Поліщук, яка сиділа тихенько поряд, не зводячи погляду з подруги.
3.У реченні поставити розділові знаки, накреслити схему, яка б відповідала будові цього речення.
Тарас Шевченко нагадував своїм сучасникам що вороги народу намагаються затерти історичну память вікопомні сліди українських гетьманів які стали нашими національними героями.
4.Дослідження-конструювання.
Доповніть подану частину речення так, щоб утворилося:
а) просте речення;
б) складне речення. Пояснити вживання розділових знаків.
Сучасна людина повинна оволодівати знаннями і … .
5.Самостійна робота
І варіант
Перебудувати складнопідрядні речення на безсполучникові. Записати, поставити розділові знаки і накреслити схеми.
1. Народна мудрість каже, що коли взявся за діло – доводь до кінця.
2. Ми розуміємо, що шкодити легко, а допомагати важко.
3. Мир у світі таки буде, бо його хочуть усі люди.
ІІ варіант
Із безсполучникових речень утворіть сполучникові. Поясніть вживання розділових знаків.
1. Він зрозумів: життя дається лише один раз.
2. Вітерець дмухнув – забриніли стебельця сіна.
3. Я знаю: світанок будиш ти, моя невгамовна рідна мати.
Что сможете то и сделайте
Мабуть,рідко знайти ту людину яка б не захоплювалась своїм ріним краєм,його барвами,різноманітністю.Не всі люди цінують красу природи,вони то ломають гілки дерев,в лісі після невеличкого пікніка залишають сміття.Люди не помічують яка краса навколо них,авжеж,тепер в сучасному світі люди більшість свого часу проводять за телефонами,компютерами,тощо.А деякі люди вони зацікавлюються природою,все більше і більше хочуть знати про неї.І також й садють дерева,квіти. Рослиність України дуже багато й різноманітна. Без рослин життя наше було б похмуре,сіре.Ці квіти — наші обереги, окраса життя, символи української землі, історія нашого народу.,пісень про природу.
Відповідь:
Якщо ви запитаєте, манить мене небо, я відповім: «Звичайно!». Та й як може не вабити ця бездонна синя глибина? З дитинства мені хотілося поринути, пірнути в неї, відчути легкість і свіжість польоту.
Здається руку-і ось воно, небо, можна відчути його, погладити. Але немає. Ця блакитна височінь недосяжна, поки ти стоїш на землі. Вона височіє над тобою, дозволяючи лише здалеку милуватися своєю красою. Іноді я заздрю птахам з-за того, що вони можуть у своє задоволення ширяти в небі, розсікаючи хмари.
Небо має свій характер і залежно від настрою змінює зовнішній вигляд. Воно може бути привітно блакитним з безтурботними пухнастими хмарами, які надають йому романтичності. Коли воно таке, зазвичай тепла погода, лише зрідка дме легкий освіжаючий вітерець. Однак все може швидко змінитися. Небо змінює грайливий характер суворий, стає сірим і похмурим. Хмари набирають вагу і темніють, перетворюючись у важкі грозові хмари. Тоді піднімається вітер, і на вулиці краще не бути. Небо може гриміти і виливатися проливним дощем. А ще його можуть розсікати зигзаги блискавок. Хоча, якщо чесно, я його і таким люблю. Мені дуже подобається гати у вікно, як виблискують хмари, по склу течуть дощові струмені, а по дорогах - струмки. І все це доповнюється шумом дощу. Під нього приємно засинати.
А з чим порівняти нічне небо в ясну погоду? З темним оксамитом, усипаним блискітками? Або з гладдю води, над якою парять світлячки? Багато є гарних порівнянь, і небо гідно їх всіх і навіть більше. Не дарма романтики і поети у всі часи оспівували його і використовували в якості метафори для своїх творів.
Про те, яким стає небо під час заходу, набираючи криваво-червоних, золотих і вогняних відтінків, і говорити не потрібно. Хто бачив його хоч раз, вже не забуде. Мільйони картин присвячені йому і мільйони ще будуть написані. Небо величезна і чудово, воно багатогранне і неосяжне. Я не перестаю ним захоплюватись.
Пояснення: