6 самостійних частин мови складається з 4 іменних і 2 дієслівних.
Іменні частини мови так чи інакше пов’язані з іменем (предметом або особою): іменник, прикметник, займенник, числівник.
Дієслівні частини мови — це дієслово та прислівник.
Службові частини мови.
Проблемними для визначення є службові частини мови.
Сполучник служить для зв’язку однорідних членів речення ( маємо перелічення будь-яких предметів, ознак, дій) або частин складного речення:
Прийменник виражає залежність від інших частин мови і необхідний нам, щоб до іменнику обрати правильну граматичну форму.
Навіть назва цієї частини мови говорить «при іменнику», тобто той, що завжди вживається при імені.
Частка найчастіше стосується дієслова, адже вона надає певних відмінків саме дієсловам:
не писати — частка НЕ надає дієслову заперечення; зробив би — частка БИ вказує, що є умова для виконання дії.
Вигук — окрема частина мова, що виражає почуття, емоції, волевиявлення мовця. Вона не відповідає на жодне питання і нічого не називає, вона не самостійна і не виконує службових функцій.
Це звуконаслідування (му, гав), заклики (тс-с, геть), почуття (ой, ох), слова мовного етикету (дякую, до побачення, будь ласка, алло).
1 Конспект можна назвати найбільш досконалою формою через те, що ми записуємо лише най важливіше з перечитаного в книзі
2 Головна відмінність тез від конспекту в тому, що перші, як правило, носять авторський характер. Крім того, вони можуть відображати лише припущення – які в ході подальшого дослідження не завжди підтверджуються. Конспект, в свою чергу, може складатися його автором на основі думок інших людей. Також в деяких випадках він, по суті, являє собою розширений варіант статті з тезами – але вже доведеними. Може гатися різниця між розглянутими типами джерел даних також і за змістом. Тези – це, як правило, основні думки більш масштабного тексту. Конспект може бути коротким переказом частини матеріалу – необов’язково, що це будуть основні думки даного джерела. Але не виключений варіант, при якому тези складаються на базі конспекту. В цьому випадку вони будуть відображати основні думки, що містяться в ньому.
3 Види конспекту:
Плановий конспект (план-конспект) — конспект, що створюється на основі сформованого плану, який складається з певної кількості пунктів (із заголовками) та підпунктів. Кожен пункт плану відповідає певній частині конспекту. У випадку коли якийсь пункт плану не потребує пояснення, він може подаватися без уточнюючого тексту.
Текстуальний конспект — конспект, який має детальну форму викладу, яка складається із виписки та цитування (з логічними зв'язками) тексту-джерела. Цей вид конспекту дозволяє виявити суперечливі моменти чи хибність тверджень автора.
Довільний конспект — конспект, який включає декілька в роботи над матеріалом (виписки, цитування, план та ін.). Потребує вміння самостійно та точно формувати основні положення тексту-джерела.
Схематичний конспект (конспект-схема) — конспект, який має вигляд плану, пункти якого представлені питальними конструкціями, на які потрібно дати відповідь.
Тематичний конспект — конспект, суть якого полягає в опрацюванні і висвітленні певного питання, теми. Під час роботи над тематичним конспектом може використовуватись більше ніж декілька джерел. У межах тематичного конспекту виділяють оглядовий тематичний конспект і хронологічний конспект.
Опорний конспект — конспект, який має творчу форму (введений у шкільну діяльність В. Ф. Шаталовим). Опорний конспект кодує зміст інформації за до поєднання графічних символів, малюнків, цифр, ключових слів та ін.
Зведений конспект — конспект, який створюється в процесі опрацювання декількох текстів. Створюється при зіставленні, порівнянні і зведенні до єдиної конструкції.
Вибірковий конспект — конспект, який має на меті вибрати інформацію із тексту на певну тему (для тексту-джерела ця інформація може бути вторинною).
4 Тому, що коли прийде час і ми будемо в інституті, нам конспектів ніхто диктувати не буде, а вчитись потрібно. Ще для того, щоб вміти розуміти, що в творі головне а що другорядне.
Б) 6
Объяснение:
Частини мови діляться на самостійні та службові.
6 самостійних частин мови складається з 4 іменних і 2 дієслівних.
Іменні частини мови так чи інакше пов’язані з іменем (предметом або особою): іменник, прикметник, займенник, числівник.
Дієслівні частини мови — це дієслово та прислівник.
Службові частини мови.
Проблемними для визначення є службові частини мови.
Сполучник служить для зв’язку однорідних членів речення ( маємо перелічення будь-яких предметів, ознак, дій) або частин складного речення:
Прийменник виражає залежність від інших частин мови і необхідний нам, щоб до іменнику обрати правильну граматичну форму.
Навіть назва цієї частини мови говорить «при іменнику», тобто той, що завжди вживається при імені.
Частка найчастіше стосується дієслова, адже вона надає певних відмінків саме дієсловам:
не писати — частка НЕ надає дієслову заперечення; зробив би — частка БИ вказує, що є умова для виконання дії.
Вигук — окрема частина мова, що виражає почуття, емоції, волевиявлення мовця. Вона не відповідає на жодне питання і нічого не називає, вона не самостійна і не виконує службових функцій.
Це звуконаслідування (му, гав), заклики (тс-с, геть), почуття (ой, ох), слова мовного етикету (дякую, до побачення, будь ласка, алло).
1 Конспект можна назвати найбільш досконалою формою через те, що ми записуємо лише най важливіше з перечитаного в книзі
2 Головна відмінність тез від конспекту в тому, що перші, як правило, носять авторський характер. Крім того, вони можуть відображати лише припущення – які в ході подальшого дослідження не завжди підтверджуються. Конспект, в свою чергу, може складатися його автором на основі думок інших людей. Також в деяких випадках він, по суті, являє собою розширений варіант статті з тезами – але вже доведеними. Може гатися різниця між розглянутими типами джерел даних також і за змістом. Тези – це, як правило, основні думки більш масштабного тексту. Конспект може бути коротким переказом частини матеріалу – необов’язково, що це будуть основні думки даного джерела. Але не виключений варіант, при якому тези складаються на базі конспекту. В цьому випадку вони будуть відображати основні думки, що містяться в ньому.
3 Види конспекту:
Плановий конспект (план-конспект) — конспект, що створюється на основі сформованого плану, який складається з певної кількості пунктів (із заголовками) та підпунктів. Кожен пункт плану відповідає певній частині конспекту. У випадку коли якийсь пункт плану не потребує пояснення, він може подаватися без уточнюючого тексту.
Текстуальний конспект — конспект, який має детальну форму викладу, яка складається із виписки та цитування (з логічними зв'язками) тексту-джерела. Цей вид конспекту дозволяє виявити суперечливі моменти чи хибність тверджень автора.
Довільний конспект — конспект, який включає декілька в роботи над матеріалом (виписки, цитування, план та ін.). Потребує вміння самостійно та точно формувати основні положення тексту-джерела.
Схематичний конспект (конспект-схема) — конспект, який має вигляд плану, пункти якого представлені питальними конструкціями, на які потрібно дати відповідь.
Тематичний конспект — конспект, суть якого полягає в опрацюванні і висвітленні певного питання, теми. Під час роботи над тематичним конспектом може використовуватись більше ніж декілька джерел. У межах тематичного конспекту виділяють оглядовий тематичний конспект і хронологічний конспект.
Опорний конспект — конспект, який має творчу форму (введений у шкільну діяльність В. Ф. Шаталовим). Опорний конспект кодує зміст інформації за до поєднання графічних символів, малюнків, цифр, ключових слів та ін.
Зведений конспект — конспект, який створюється в процесі опрацювання декількох текстів. Створюється при зіставленні, порівнянні і зведенні до єдиної конструкції.
Вибірковий конспект — конспект, який має на меті вибрати інформацію із тексту на певну тему (для тексту-джерела ця інформація може бути вторинною).
4 Тому, що коли прийде час і ми будемо в інституті, нам конспектів ніхто диктувати не буде, а вчитись потрібно. Ще для того, щоб вміти розуміти, що в творі головне а що другорядне.
Надіюсь допоміг!