210 472
Прочитайте речення. Поясніть уживання особових займенни-
ків ти - Ви.
1. Привіт, уклін низький Вам, пані (Олександр Олесь). 2. Мамо,
я хочу поговорити з вами (А. Малишко). 3. Таке ви кажете, дідусю,
що й одповісти вам боюся (Олександр Олесь). 4. Ми з музою були на
«ти», хоч зустрічалися нечасто (М. Доленго).
Складіть два за на сімейне свято для двох сімейних пар: літніх
сусідів і друзів старшої сестри — студентів. Використайте особові за-
йменники.
Поясніть значення фразеологізму іду на Ви. Розкажіть про його похо-
Дження.
1473. Прочитайте. Визначте зворотний займенник, з'ясуйте його від-
мінок у кожному з речень. Чи властиві цьому займенникові категорії
роду й числа? Свою відповідь обгрунтуйте.
1. Не можна створити нічого, не вкладаючи в твір себе (М.Долен-
го). 2. Ти не милуйся сам собою, як кажуть, ніс не задирай (С. Олій-
ник). 3. Та не для себе, а в собі будуйте Україну! (Д. Павличко).​

к — [к] — согласный, глухой парный, твёрдый (парный)

о — [а] — гласный, безударный

м — [м] — согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), твёрдый (парный)

п — [п’] — согласный, глухой парный, мягкий (парный)

ь — не обозначает звука

ю — [й’] — согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), мягкий (непарный, всегда произносится мягко)

[у] — гласный, ударный

т — [т’] — согласный, глухой парный, мягкий (парный)

е — [и] — гласный, безударный

р — [р] — согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), твёрдый (парный)

Объяснение:

Сучасне покоління народилось у період перебудови цілого світу, під час колосальних змін і появи наднових технологій. Та, на жаль, змінюватись почала не тільки середа існування, зовнішня оболонка світу, а й ті, хто в ній живе, її населяє. Люди стали інакші: злі, агресивні, нечемні й грубі, але й серед таких залишились винятки, справжні скарби — ті, що ще пам’ятають про добро і залишають у своєму серці місце для чуйності та співчуття.

Уявити світ без таких людей просто неможливо: не було б їх — не було б миру, злагоди й порозуміння. А що ми є без цих загальнолюдських цінностей? Відповідь проста — ніщо. Адже життя без доброти — це не життя, а без чуйності і співпереживання — просто існування. Я впевнена, що кожен з нас зустрічав у своєму житті таких людей, які досі володіють цим прекрасним даром, умінням зберігати добро для себе і для своїх близьких. Згадайте цих людей: вони чесні, справжні, істинні, вони завжди підтримають і до підкажуть і не відмовлять у потрібний момент. Вміти робити добро — це справді скарб, дарований далеко не кожному, можливо, завдяки якому ми ще досі всі не познищували один одного, не завдали колосального морального й фізичного болю, не змусили страждати ціле людство. Тому немає сумнівів, що доброта — це основа життя, це те, що дозволяє нам, людям, нормально функціонувати й співіснувати.

Та що ж таке чуйність? Думаєте, що без неї можна обійтися? Ні, ні в якому разі, не в наш час. Чуйність — це здатність одного тонко відчувати духовний світ іншого, уміння ніжно і ласкаво ставитися до всіх, хто тебе оточує, прагнення бути постійно корисним і потрібним. Чуйні люди завжди готові запропонувати неоціненну підтримку, стати опорою і рушієм до нових дій, до перетворень і змін. Той, хто асоціюється зі словом «чуйний», здатен захистити від болю, страждань і мук, готовий відкритися і поділитися своїм теплом і щирістю. Такі люди є неперевершеними друзями, незамінними, вірними супутниками життя. Їхня присутність завжди супроводжується теплими, відвертими розмовами і тільки приємними емоціями, які важко підробити.

Отже, важко переоцінити значення і роль доброти та чуйності у людському житті. Ці два почуття — це два гаранти миру і порозуміння, це пласти, на яких тримається весь світ і ціле людство. Тож спробуймо разом не забувати про їхню важливість, спробуймо знову зробити їх актуальними і звичними у загальному вжитку. Нехай світ знає, що людські чуйність і доброта ще далекі від своєї смерті, а поки вони панують між нами, доки живемо і радіємо ми.