22. Пунктуаційну помилку допущено в реченні А Прибудь, прибудь, мій миленький, з далекого краю.
Б Через гору та в долину не ходи до мене, вражий сину.
В Нащо ж мене віддаєте, мої рідні тато, хто вам буде замітати щораночку хату?
Г Хотів би я мамо веселі пісні співати й сміятись, як діти.
Д Прибирайся, свекрушино, прибирайся, молодої невісточки сподівайся.
23. Пунктуаційну помилку допущено в реченні
А Рости моя пташко, мій маковий цвіту, розвивайся, поки твоє серце не розбите.
Б Пусти мене, мій батеньку, на гори, де ряст весняний золотом жаріє.
В Спи, моя дитино золота, спи, моя тривого кароока, спи, моя гіллячко голуба.
Г Васильки у полі, васильки у полі, і у тебе, мила, васильки з-під вій.
Д Народе мій, дитино ясночола, живи й орудуй мовами всіма, бо кожна мова – твого духу школа, твоєї справи – золота сурма.
24. Пунктуаційну помилку допущено в реченні
А Швидко ми побачимось, рідна матінко моя.
Б Чому сьогодні одягла ти одяг свій найкращий ткале, чому твій похід заквітчали вінки осіннього зела?
В Ой летіть, вітри буйні, зашуміть калиновим гіллям край вікна, розбудіть матір шелестом поривним.
Г Гей ви, далі ясні, безкінечні й сині, як чудесно у світі молодому жить.
Д Не стелись, тумане, не шуміть, тополі, не печальте очі ви, берізки голі!
25. НЕПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А Не рівняйте мене, пан виборний, з городянками: я не вередую і не перебираю женихами.
Б Я не розчарувавсь, генерале: край вартий того, щоб ради нього ставити на карту наш капітал
В Різні, подруго, є люди, гідні шани і огуди, є без цвіту, є в цвіту.
Г Вчителько моя, зоре світова, на Вкраїні милій, в рідній стороні.
Д Чи живеш біля моря синього, чи в степу, чи обіч гори, ти не будь малоросом, сину мій, українською говори.
26. НЕПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А Танцюй, Мар’яно, поки не викопалась яма.
Б Не журись, Семене, що грошей немає в мене, прийде час, що і в тебе не буде.
В Не микайся, Грице, на дурницю, бо дурниця боком вилізе.
Г Святий Андрію, на тобі конопельки сію, дай мені, Боже, знати, з ким буду шлюб брати.
Д На тобі, Гавриле, що мені не миле.
27. НЕПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А От маєш, Гандзе, книш, тобі грають, а ти спиш.
Б Лізь, Марку, хоч у тісну шпарку.
В Їж, Петре, поки тепле.
Г Хома, сиди вдома, роби веретінці, буде тобі, буде мені, буде й твоїй жінці.
Д Балакай, Климе, нехай твоє не згине.
Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.
Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.
Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати.
Хорошего дня
В нашем мире есть много отвратительных и неприятных ситуаций, которые не могут оставить нас равнодушными. С одной из них я столкнулась, когда непринужденно шла по улице мимо остановки.
Я брела мимо и услышала короткий диалог компании взрослых людей, в которой находился примерно четырехлетний ребенок. Там происходили некие разногласии, в ходе которых я случайно подслушала такую фразу: "Не матерись, рядом с тобой сидит твой ребенок!". Меня это смутило, я мельком глянула на ту гоп-компанию и заметила маленького мальчика. По его лицу можно было понять, что он видит это ежедневно.
Мне стало его жаль, ведь ребенку просто-напросто не повезло родиться в такой животрепещущей обстановке, где родители не стесняются в своих выражениях, позволяя находиться в такой некультурной компании, где приветствуется распитие спиртных напитков.