221. І. Прочитайте уважно тексти. Доберіть до них заголовки, випи шiть iз кожного чільні слова і фрази. 1. Люди, які говорять надто легко, дуже часто говорять надміру багато, з часом і необачно. Балакуни нерідко не викликають довіри у слухачів. Тим часом мовчун, який озивається тільки в тих випадках, коли справді є щось сказати, непогано почуває себе в колі знайомих, дарма що небагато додає до веселощів дружньої вечірки. У спілкуванні, як і в більшості інших випад кв, найкращою є золота середина. Не будьте нi надто мовчазними, ні над мiру балакучими. Знайте, коли треба вислухати інших, але знайте також,

коли слід самому підтримати розмову (Е. Поуст). 2. Якщо ви поставили собі мету навчитися гарно говорити, то муси те дбати про упорядкування своєї мови незалежно від того, чи йдеться про дискусію, чи про обговорення важливих справ, чи про товариську бесіду. Навряд чи зможе захопити слухача той, хто викладає свої думки безладно,хто не розмежовує першорядних і другорядних понять, хто часто переска кує з однієї теми на іншу, в кого кінець розповіді не має нічого спільного з й початком (І. Томан).

Тарас Шевченко довгий час перебував у казематі Петропавлівської фортеці. Допити, довгі самотні дні й ночі в камері. Багато пережив, передумав поет за цей час. Якби не поезія, ми про це ніколи б не дізналися. Поетові пощастило дістати аркуш паперу і записати на ньому тринадцять віршів. Справжнім шедевром серед них є поезія «Садок вишневий коло хати». У ньому немає узвичаєних художніх засобів, ніяких барв. Вечір в Україні постає перед читачем у всій своїй красі. Чудові картини природи, працю і побут селянської родини бачимо за до зорових і слухових образів, створених поетом: Сім’я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає. Дочка вечерять подає, А мати хоче научати, Так соловейко не дає.

Серед такої природи людині весело і спокійно. Шевченко змалював дружну сім’ю, де панує взаємоповага, любов і гармонія. Поезія викликає почуття гордості і захоплення красою природи. Вірш написано у фольклорному стилі. Він покладений на музику Я. Степовим, став народною піснею. Вона легко запам’ятовується, так і хочеться зспівати:

Так трудно говорить о любви, даже о любви к своей Родине. Подразумевается, что каждый человек любит свою Отчизну и уважает свой народ. Но имеем ли мы право говорить о любви, если еще пока ничего не сделали для своей Родины? Любовь к своей стране приходит со временем. Только с возрастом человек понять свое истинное отношение к Родине Ведь эта любовь состоит из многих составляющих: это и патриотизм, и гордость за подвиги и успехи граждан, и любование красотой и природными богатствами, и древняя интереснейшая история и еще много — много всего, из чего складывается это емкое и поразительно стойкое понятие — любовь к Родине

Нас воспитывают патриотами; мы часто говорим о своей Родине – Республике Казахстан, мы гордимся ее достижениями, ее богатой историей и культурой, ее дружелюбным народом, ее прекрасной природой, богатствами ее недр и миролюбивой внешней политикой, но что такое патриотизм и что значит быть патриотом?

Быть патриотом – это не только любить Отечество, но и жить с ним одной судьбой: защищать его, хорошо знать историю своей страны, знать государственный язык, соблюдать обычаи и традиции своего народа, работать и учиться на благо своего государства, своей Родины.

Что бы я могла сделать для своего государства? Я думаю, что если придет час испытаний, то и я, как тысячи молодых людей, встану на защиту ее рубежей и ее независимости, буду до последнего вздоха отстаивать наше право на свободу, на жизнь, на язык и обычаи, на самостоятельность нашего государства.

Что еще я могла бы сделать для своего государства? Я знаю, что буду честно работать для процветания своей Родины. Буду ставить общественное выше личного, ведь Родина одна для всех нас, семнадцати миллионов казахстанцев, и если каждый внесет свою, пусть небольшую, лепту мы станем первыми среди первых, весь мир узнает о моей стране — Республике Казахстан!

А сейчас, пока я еще подросток, у меня тоже есть свои обязанности, которые я должна выполнять, так как чувство долга формируется с детства. Я стараюсь хорошо учиться, заниматься спортом, участвовать в интеллектуальных конкурсах, делать не только то, о чем меня просят, но и стараться сделать как можно больше, ведь это нужно для моей школы, моего села, нашего района, области, а значит для моей Родины.

Я мечтаю о том, чтобы в любом уголке земного шара знали о том, как прекрасен, богат и могуч наш Казахстан. Чтобы где не прозвучало имя нашей Родины, там люди смотрели бы на нас с восхищением и немного с завистью, ведь мы – граждане великого государства, мы уверенно смотрим в будущее, ведь мы – казахстанцы, и мы строим новый свободный город!