25. Орфографічну помилку допущено в рядку
А На драбину біля винограду вискочив сусідський жовтогарячий півень.
Б Над чумацькою валкою кружляє у височині шуліка.
В У сучасній казаській мові виділяють три говірки: північно-східну, південну й західну.
Г Запорізький трамвай сунеться поволеньки маленькими вуличками.
Д Депутатське звернення було розглянуто протягом доби.
26. Орфографічну помилку допущено в рядку
А Нудьга Іванові сидіти за ткацьким верстатом.
Б На сиріцький жаль ніхто не вважає.
В Людське ставлення підіймає дух і дає силу рукам.
Г Цієї турботи товариської та непохитної дружби ні з чим зрівняти не можна.
Д Маємо тут одного теслю, то той пристав до столярів, й одного бондаря – той у стельмаськім цеху сидить.
27. Орфографічну помилку допущено в рядку
А Не одна вівця гине від гострих хижацьких зубів, але пастух відповідає за все.
Б Нью-йорський філармонійний оркестр – один із найстарших і найбільших симфонічних оркестрів США.
В Мемуари генерал-майора Ковпака видані французькою, чеською, румунською та іншими мовами.
Г Ми ось незабаром вкопаємо гігантські кроки, а потім збудуємо справжнє спортивне містечко.
Д Сорок козацьких чайок випливали в Чорне море до турецьких берегів.
28. Орфографічну помилку допущено в рядку
А Паризький мирний договір 1856 завершив Кримську війну 1853–1856 років.
Б Будь проклятий той, хто виліпить чи виллє бридке перед богом діло рук мистецьких і покладе його в схові!
В Ото б варто було послухать, як київські та черкаські філософи заспівають лірницьких пісень.
Г У Брянського юнатцьке вродливе обличчя з тонкими рисами, безкровне, але не худе.
Д Перед моїми очима ніби по Дніпрі заворушились козацькі чайки.
29. Орфографічну помилку допущено в рядку
А З міцно стиснутими кулаками стояв Артем на високій вежі біля завоцького димаря.
Б Дорога захрясла: вози високо навантажені жебрацьким добром – торбами, лахміттям.
В Коні злякалися, шарпонули й довго волокли хлопця з собою – так із селянського жарту почалося каліцьке життя.
Г У хаті Мар’яни з кожного кутка проглядає охайність і убозтво.
Д Хто міг замкнути уста Шевченкові навіть під рекрутським ранцем і капральським буком?
30. Орфографічну помилку допущено в рядку
А Я повертаюсь до дослідницької та викладацької діяльності.
Б Кругом хати росли старі велетенські волоські горіхи.
В Наблизившись, хлопець побачив, що вся крамниця заповнена була рухливим, балакучим натовпом жіноства різного віку.
Г Хіба не варті найширшого розголосу літератури грузинська, вірменська, азербайджанська, узбецька, казахська, таджицька та інших народів нашої Батьківщини?
Д На майданчик в’їхало чотири військові автомашини із солдатськими похідними кухнями.
31. Орфографічну помилку допущено в рядку
А Хлопам усе козацтва хочеться.
Б Під вікном стояв чималий стіл, на ньому були розкидані книжки та розтріпані зшитки університецьких лекцій Настиного брата.
В Іван мазав дірчасті кружечки французької булки маслом.
Г І придумав днів за п’ять витівку дивацьку: порішив «скомплектувать» шахту холостяцьку.
Д Так уже й буде, воно й само на те склалося: Остап по хліборобству піде, я – по ковальству.
32. Орфографічну помилку допущено в рядку
А Багато гірницьких колективів нагромадили цінний досвід.
Б Чехський і словацький народи й досі зберігають світлу пам’ять про Шевченка, автора поеми про видатного Яна Гуса.
В Ужгородські замки вражають туристів своєю красою.
Г А праворуч, за плавнями, ледве вгадується Вовкулацький кут.
Д Ще не скидаючи свого стрілецького вбрання, він попереду зупинивсь у кухні та й узяв викладати пташки на стіл одну за одною.
Найважливіше, що є у кожної людини – це її близькі. На мою думку, сім’я – це найбільший скарб. Я вважаю, що кожен повинен її берегти. По – перше, коли ми приходимо у світ, наші батьки роблять все, для того, щоб ми росли здоровими і щасливими. Тому, що рідні найбільше люблять нас. Підтвердженням цього є те, що вони роблять для благополуччя і радості дітей: навчають ходити, розмовляти, ведуть в садочок та до школи, хочуть, щоб ми були чесними, добрими і справедливими, вкладають частинку своєї душі. По – друге, коли малюки виростають, завжди повертаються у рідний дім. Це засвідчує, що куди б життя не закинуло, і ким би ми не стали, батько й ненька завжди раді нас бачити. Прикладом для мене є моя сім’я. Я виросла у цілковитій любові та щасті. Батьки та сестра – найрідніші для мене. Щоб не трапилось, ці люди завжди готові підтримати, дати мудру пораду. Вони – мій скарб, який хочеться оберігати, який є найцінніший. Звідси можна зробити висновок, що сім'я – скарб кожної людини. Варто пам’ятати про це. Бо найщиріші, найдобріші люди у нашому житті – батьки, брати і сестри та родичі – наша любов.