26. Перепишіть, розставляючи пропущені розділові знаки.підкресліть прагматичні основи ре-
1. Знають діти є на світі казка та не знають де вона живе (В. Бров-
може гніватись і бути доброю (М. Стельмах). 3. Слово найтонший дотик
ченко). 2. Мати вірила земля усе знає що говорить чи думає чоловік вона
до серця воно може стати і ніжною запашною квіткою і живою водою що
повертає віру в добро (В. Сухомлинський).
​

На канікулах ми поїдемо до родичів у чернівці. - я ще ніколи не була в чернівцях. там, напевно, дуже гарно. - так, чернівці є старовинним містом, багате на історичні архітектурні пам'ятки. - я читала про славне минуле чернівців. і люди там дуже співочі. - так. тому чернівці ще називають пісенною столицею україни. - а ще я прочитала, що о 12 годині кожного дня на вежу ратуші піднімається трубач у колоритному буковинському одязі і відтворює мелодію безсмертної "марічки". - це цікаво. буду мати на увазі, щоб послухати. - як повернешся з чернівців, розповіси про все побачене там. - добре. бувай! - до зустрічі! щасливої дороги!

Мовлення людини ян представника соціуму загалом чи знавця конкретної професії зокрема тоді можна буде назвати культурним, коли дібрані мовно-виражальні засоби відповідатимуть меті й ситуації спілкування, коли мовець буде говорити і писати правильно. А це неможливо без опанування чинних мовних норм.

Сучасна українська мова – мова нормована. Нормативність як найважливіша ознака літературної мови виявляється в тому, що склад словника в ній дібраний із загальної скарбниці національної мови, значення й уживання слів, вимова, правопис й утворення граматичних форм підпорядковуються загальноприйнятому зразку.

Норма – це об'єктивно вироблені, загальновизнані й загальноприйняті мовні засоби і правила їх використання (словозміни, словотворення й утворення речень) у певний період розвитку літературної мови, що розглядаються як зразок для мовлення всіх, хто користується цією мовою. Нормі літературної мови притаманні такі особливості: відносна стійкість, поширеність, загальновживаність, обов'язковість для всіх носіїв мови. Норми не створюються штучно: вони відбивають закономірні процеси і явища, що відбуваються в мові й підтримуються мовленнєвою практикою. У мовленні важливо дотримуватися таких норм:

• орфоепічних: правильна вимова голосних і приголосних звуків у питомо українських словах, правильна вимова запозичених слів, а також окремих граматичних форм слів різного походження;

• акцентуаційних: правильне наголошування загальновживаної та термінологічної лексики;

• орфографічних: правильне написання слів та їхніх частин;

• лексичних: правильне використання слів відповідно до Їхнього лексичного значення, їх сполучувальних властивостей;

• фразеологічних: правильне трактування значення фразеологізмів та їх доречне вживання;

• морфологічних: правила утворення граматичних форм різних частин мови;

• синтаксичних: дотримання порядку слів у реченні, узгодження його складових частин;

• пунктуаційних: правильне вживання розділових знаків у простому і складному реченні;

• стилістичних: правила використання мовних засобів відповідно до обраного стилю.

Норми допомагають літературній мові зберігати цілісність і загальноприйнятість, а також допомагають виконати їй свою основну функцію – культурну.

Объяснение: