263. Замість крапок уставте у речення відокремлені обставини місця і часу, які мають уточнювальний характер. (Скористай
відкою).
1. Та книга в нас на покуті, ..., лежить (А. Малиши
2. Того ж таки дня, ..., Чіпка зібрався в дорогу (Пана
Мирний). 3. Недалеко від Богуслава, ..., ..., розкинулося
село Семигори (І. Нечуй-Левицький). 4. І тут, ..., живу я
Україною (А. Кацнельсон). 5. Тоді, ..., сад був весь у цвіту
(А. Шевченко). 6. А недалеко од села, ..., насипана висока
могила (Панас Мирний). 7. Рано, ... , прокинулась і Харитя
(М. Коцюбинський). 8. Я в серці, ..., сховаю печаль свою
(Д. Павличко).

Дерева одягнулися в нові, по-своєму гарні осінні шати. Серед них є червоні, жовті, багряні, жовтогарячі відтінки з маленькими залишками зеленого. В повітрі гуляє запах сухого листя, пов'ялої трави та ранкового дощу. Вже не чути такого щебету птах як раніше. Де-не-де пролетить горобець, немов пухнаста кулька, сяде на гілку ще гіркої калини, надується і сидить : відчуває наближення зими. Для мене кожна пора року по-своєму особлива. Чи можна не любити літо за його тепло, сонечко, черешні? Чи можна не любити зиму за її сніги, холод та ковзанки? Чи можна не любити весну за першу зелень, ніжне тепло і квіти? Чи можна не любити осінь за врожаї, теплі дощі та чудові фарби? Для мене осінь це прекрасна пора року. В ній змішались залишки літнього тепла, дим від сухої трави, запах спілих груш та прохолода ще не наставшої зими. Я люблю осінь!

1.Як боляче дивитися на всю ту нікчемність, у якій знаходиться наш маленький світ.
2. Вже тиждень коло кафе сидить нічийний песик з зеленими, як весіннє листячко, очима.
3. Я сидів у парку, насолоджуючись приємною прохолодою, як тут нізвідки полив дощ.
4. Що може бути не приємнішим, ніж хижий погляд недруга?
5. Немовля дивилося так, що навіть в самого холодного чоловіка зародилося б щось світле і добре у серці. 
6. Ми збиралися  провести цей вихідний на природі, але негода зруйнувала наші плани.
7. Я приготував не аби що на День народження своєї мами.