270 Спишіть, виправляючи пунктуаційні помилки. 1. Столи, стільці, крісла дивани: все це ви знайдете у нас. 2. I поля, і луги і ліси
вкриті снігом. 3. На землі якось тихо і голо без пшениці і жита, й вівса. 4. Поса-
джені дбайливими городянами дерева — клен, тополя, акація, а також дикорос-
лий терен – привітно зеленіли. 5. Велика, світло-синя хустка дуже їй пасувала.
6. І перемоги й невдачі, все було позаду. 7. І не було їм спокою, як вдень, так і
Вночі. 8. Візьміть із собою ручки, і зошити, або ручки, і блокноти. 9. Океан ніби
завмер, і тихо й ласкаво гуркоче. 10. Я йду, покличу її. 11. Суперечка була довгою
i неприємною і сюди він більше не повернеться.
німецький поет г. гайне сказав: "кожна людина — це неповторний світ. під кожною могильною плитою — світова історія". як на мене, наше завдання не зруйнувати цей світ, а спробувати розібратись у ньому.
якщо взяти пригорщу піску та добре роздивитися її під мікроскопом, то виявиться, що немає жодної піщинки, схожої на іншу. краплини дощу, які на перший погляд повинні бути схожими, при детальному вивченні виявляються зовсім різними. і так можна перелічити все живе й неживе на землі, від сніжинок до зебр, від листка на дереві до квітки, від комахи до слона і, нарешті, до людини. все це унікальний витвір природи. саме так, ми — унікальний витвір. розумієте — унікальний! тобто неповторний по своїй суті, за своєю формою. ми різні: ми по-різному сприймаємо обставини життя, по-різному на них реагуємо. ми можемо бути адекватними і неадекватними, красивими і некрасивими, розумними і не дуже. але є те, що нас об'єднує. всі ми — люди, а основною ознакою людини є розуміння і всепрощення. іноді нам здається, що всі люди навколо нас неприязні, вони не поділяють нашої точки зору, їм не подобається наш одяг, манера вести розмову тощо. але ж озирніться! всі ці люди — це ми з вами.
кожна людина — неповторна! тож давайте її сприймати саме як явище неординарне, давайте пробачати одне одному, довіряти. давайте принаймні спробуємо бути терпимішими, адже всі ми діти матінки-природи. у всіх нас різні почуття, емоції, і не можна однозначно сказати, хто правий в тій чи іншій ситуації. любімо одне одного, поважаймо. нехай розквітнуть усі наші таланти, нехай кожна людина зрозуміє, що завдання життя не в тому, щоб бути на стороні більшості, а в тому, щоб жити згідно із внутрішнім законом, законом справжньої людини.
життя людини – череда рішень, які вона приймає. кожне наше рішення – це вибір з низки варіантів. щодня кожна людина робить вибір не один раз, а декілька, від простих побутових до таких, що впливають на все її подальше життя. інколи вибирати легко, наприклад, коли обираєш між тим, що тобі подобається, і тим, що ні. часом це зробити складніше, бо твій вибір стикається з інтересами інших людей.обрана колись професія може стати не затребуваною через кілька років чи просто не сподобатися.перший іде власним шляхом, долає труднощі, розкриває таланти та знаходить своє щастя, а другий думає лише про те, як бути кращим за інших – мати більше грошей, займати кращу посаду, одружитися з гарнішою жінкою, водити шикарніше авто. такі люди не отримують від життя справжнього задоволення, а лише заздрість з боку інших.неможливо змусити когось бути чесним, добрим, працьовитим по-справжньому. можна ув’язнити злодія та випросити грошей на благо чинність у скупердяя, та це не зробить їх кращими та більш щасливими. тому краще думати за себе і будувати власне життя.