28. НЕПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні А Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.
Б Спитай себе, дитина, хто ти є, і в серці обізветься рідна мова; і в голосі яснім ім’я твоє просяє, наче зірка світанкова.
В У тебе, козаче, такі дивні карі очі, яких я ще зроду не бачила.
Г Крім вогню, хлопче, треба мати ще й витримку.
Д Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса.
29. НЕПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А Шуми, вітер, шуми, буйний, на ліси, на гори.
Б Листоноше, у нелегкі часи Другої світової війни тебе чекали з нетерпінням та острахом водночас.
В Зараз ви кажете надзвичайно цікаві речі, Григорію Павловичу.
Г Піди, Марусю, піди, моя голубко, вибери моє збіжжя.
Д Скажи, Україно, звідки могутність незламна твоя?
30. НЕПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А Ти чого це, дівко, на вулицю носа не показуєш?
Б Добридень, квітне, повелитель квіту.
В Понеси мене на крилах, радосте моя, де на пагорбах і схилах сонця течія.
Г Здрастуй, пташечко маленька, звідкіля ти, звідкіля?
Д Нехай живе поезія, мій друже.
31. ПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А Не шуми ти, луг, і не гасніть, далі!
Б Ти припав, мій син, до лиця мудрої кринички польової.
В Мій отчий дім незабутній, зі мною скрізь твоє тепло.
Г За руку беру тебе, слово, як юнку, як рідну дитину, на руки беру.
Д Командир, хай поблизу Дніпра відпочине воїна душа!
32. ПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А Розкажи мені, сивий діду, про твої пережиті дні.
Б Неси мене, коне, до рідної хати.
В Зацвітай, моя синя квітка, не хилися та не в’ялися, не губи своєї сили.
Г Зрадний твій покров, лукава ти, весняна ніч!
Д Браття і дружина, краще ж нам потятим бути, ніж в полоні гинуть!
33. ПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А Батько, хоч не рідний, то названий, я не знаю, як вам і дякувати за вашу раду.
Б Оставайтеся здорові, мої високії тополі і хрещатий мій барвіночок.
В Вийся, жайворонок, над полями, розважай людську тугу ти піснями.
Г Дивіться, чоловіченьки, які в мене черевиченьки.
Д У світ широкий навпростець ти веди мене, надія!
Зима. Все поснуло. Лише горобина не спить. Вона чекає на своїх маленьких крилатих гостей: синичок,снігурів та інших.В холодну зиму ці "друзі" виручають один одного. Горобина,своїми ягодами підгодовує птахів.бо метіль та зима проти малих створінь. Тим часом ,птахи, розважають щедру рослину.
І ось гості прилетіли.
-Добрий день,вам,пташечки!-каже горобина.
-Добрий,добрий,пані Горобинонька!-відповідають пташки.
Всі їдять і хрумкають,так вдячно,що одразу розумієш,будь-що в зимку замерзене,але не серце.Горобина хороша рослина
З країв даху опустили свої вуса-щупальця потворні дельфіни; їх хвости, здійняті вгору, чітко видно на тлі неба. Спинс дельфінів осідлали оголені жіночі фігури з тризубами в руках, а вздовж карнизів розсілися велетенські жаби. З колон бадьоро виповзають ящірки, морди носорогів дивляться з капітелей, а зі стін під вікнами висунулися голови слонів. Ні, це не нічний кошмар, і не опис картин сюрреалістів. Це – легендарний «Будинок з химерами». Єдиний у своєму роді, незвичайний, дивний, фантастичний і оповитий легендами.Чого тільки вам не розкажуть кияни про цей шедевр архітектури! І те, що Владислав Городецький побудував його на згадку про потонулу дочку (нібито тому й русалки з дельфінами оселилися на даху будинку), і те, що архітектор уклав парі, що зможе побудувати будинок на ділянці, непридатній для забудови через надто крутий схил. Існує й більш прагматична версія: нібито будинок – це грандіозна реклама нового на той час матеріалу – цементу. Адже вся обробка будинку виконана саме з нього. А власник одного з перших у Києві цементних заводів навіть безкоштовно постачав цемент на будівництво.Після революції будинок націоналізували. Там у різний час розташовувалися і штаб військово-трудової дружини, і Ветеринарне управління, і комунальні квартири, і поліклініка. А після реконструкції – з 2004 р. – унікальна будівля стала Малою резиденцією прийомів Президента України. Неможливо пройти повз, не затримавши погляд на дивовижно прекрасному будинку – творінню неабиякої фантазії любителя сафарі, парі та міфології. І, хто знає, можливо, коли на Київ спускається ніч, загадкові химери розправляють свої затерплі крила і злітають у небо, кружляючи понад містом і лякаючи випадкових перехожих. А з першими променями вранішнього сонця знову встромлюють свої пазуристі лапи в бетонні стіни фантастичного будинку.