Школярі всю зиму готувалися до зустрічі птахів. Діти вирішили зробити для них шпаківні та синичники. Цілу зиму хлопчикам було чим зайнятися на уроках технології: вони робили домівки для птахів. Зробили і багато годівничок для пташок, що залишаються зимувати у місті. Дівчатка ж підсипали зерна у годівнички і відмічали дерева, де навесні можна буде повісити шпаківні. Навесні пташки побачили безліч гарних затишних домівок, що зробили для них діти. Пташки радо там оселилися і щоранку вітали дітей своєю піснею.
Випускник: Доброго дня, Євгенія Петрівна! - радісним голосом крикнув Андрій. Вчитель: Доброго дня, Андрію. А я тебе і не впізнала - зворушливо проговорила вчителька. Випускник: Як ваши справи? Ви ще працюєте у школі? - сказав Андрій і підійшов ближче до старої вчительки. Вчитель: Все добре! Ні, вже не працюю. Стара зовсім стала - сумно сказала вчителька і поставила тяжкі сумки на дорогу. Випускник: Може вам чимось до сказав Андрій і взяв у Єфгенії Петрівні сумки. Вчитель: А ти як живешь? Де працюєшь? - згадуя своїх старшекласників сказала Євгенія Петрівна. Випускник: В мене є дружина, та син - Федько. Працюю у шахті. Все дуже добре, але сумую за школьними роками. Дальше даже не знаю что написать, подумай сама, может в голову что то влезет)))
Вчитель: Доброго дня, Андрію. А я тебе і не впізнала - зворушливо проговорила вчителька.
Випускник: Як ваши справи? Ви ще працюєте у школі? - сказав Андрій і підійшов ближче до старої вчительки.
Вчитель: Все добре! Ні, вже не працюю. Стара зовсім стала - сумно сказала вчителька і поставила тяжкі сумки на дорогу.
Випускник: Може вам чимось до сказав Андрій і взяв у Єфгенії Петрівні сумки.
Вчитель: А ти як живешь? Де працюєшь? - згадуя своїх старшекласників сказала Євгенія Петрівна.
Випускник: В мене є дружина, та син - Федько. Працюю у шахті. Все дуже добре, але сумую за школьними роками.
Дальше даже не знаю что написать, подумай сама, может в голову что то влезет)))