3,4 Речення кому зима приносить радість,а кому клопіт

На дуже далекій Півночі, де зима панує цілий рік, було Снігове містечко. І жили там невеличкі снігові люди.
А чому снігове?
Бо більше нічого не було, з чого можна було побудувати собі домівки.
Так і жили снігові люди у хатинках зі снігу.
Та їм зовсім не було холодно.
Щоб зігрітися, вони пили тепле какао.
А вогнище палили на великій міській площі, одне для всіх.
Для цього Дід Мороз, який жив неподалік, присилав їм в’язанки дрів. А снігові люди у знак подяки допомагали дідусю робити подарунки для дівчаток і хлопчиків.
Вони навіть влаштували собі велику майстерню. Саме тут снігові люди виготовляли смачний шоколад, робили кумедних плюшевих ведмежат і машинки на ключиках.
Так тривало багато років, доки одного разу напередодні Нового Року не трапилась біда – Дід Мороз захворів. І не просто захворів, а взагалі залишився без сил.
А сталось так тому, що діти забули про Новий Рік і не написали листів з бажаними подарунками.
Тому в сніговому містечку скоро зник вогонь, а майстерня припинила роботу.
Снігові люди не знали, чим до Діду Морозу.
Аж поки одна маленька снігова дівчинка не порадила зробити багато сніговиків і відправити їх по всьому світу, щоб ті нагадали малюкам, хлопчикам і дівчаткам, про Новий Рік, Діда Мороза і подарунки.
Мешканці міста працювали кілька днів. Вони зліпили стільки сніговиків, що через добу на подвір’ї кожного будинку була своя снігова баба.
Наступного ранку, коли дітлахи вибігли гуляти, вони були у захваті. Адже всі забули, що свята наближаються.
Час писати Діду Морозу листи з проханням про подаруночки!
Ось так дівчатка і хлопчики згадали про Новий Рік. А посланців Діда Мороза – білих сніговиків, вони оберігали до самої весни.
А в сніговому містечку життя продовжувалось – люди жили в будиночках зі снігу, пили тепле какао і робили іграшки.
Так, мабуть, і зараз відбувається.

Серед тропіків західного Басейну Амазонки, в Південній Америці, мешкає найменша мавпочка світу — карликова ігрунка. Ця непосидюча крихітка важить стільки ж, як середнє яблуко — близько 100 г.Висота мавпочки не перевищує 15 см, тоді коли хвіст досягає цілих 20 см! Завдяки гострим кігтям та довжелезному хвосту карликова ігрунка прекрасно чіпляється за гілля та, підстрибуючи, балансує поміж дерев.Легка немов пушинка, моторна мавпочка заУнікальна властивість повертати голову на 180 градусів оберігає карликову мавпу від небезпечних хижаків. Помітивши ворога, спритна тваринка вмить викарабкується на крону дерева, і найцікавіше, що робить вона це задом наперед. На верхівку дерева недругам ігрунки — зась, хижаки нізащо не наважаться ступити на занадто тонкі та ламкі віти. Ігрунки мешкають групами по 4-15 особин. Вранці родина позначає ділянку, видаючи гучні крики. Виявляється, в репертуарі цих мавп є безліч настільки високих звуків, які людина просто не чує, уявляєш? В раціоні карликової ігрунки переважають комахи, ягоди, нектар та фрукти. Проте улюбленими ласощами тваринки є сік дерев, який ігрунка добуває, прогризаючи кору. Останнім часом ігрунок все частіше заводять в якості екзотичних домашніх тваринок. Однак ці тендітні красуні потребують особливого догляду, до того ж в чужому середовищі часто впадають в депресію або, не злюбивши господаря, стають агресивними. Траплялися випадки, коли ігрунка кусала свого хазяїна або кидалася в нього дрібними предметами. 
Там расставишь абзацы правильно))