3. Кілька частин, что аходять до складного речення, могут поеднуватіся: а) сурядні, підряднім, сполучніковім и безсполучніковім зв'язком; б) лишь сурядні и підряднім сполучніковім зв'язком в) лишь сурядні, сполучніковім и безсполучніковім зв'язком.
. Займенниками є всі слова рядка А вам, мені, учора, хто Б добре, чий, мене, казна-чого В хтозна-де, чимось, цей,ти Г себе, абищо, якось, якась Д воно, скільки, жоден, я
2. З’ясуйте, скільки займенників у цьому уривку. Донецький кряж, і терикони, і степи, І тополятам на алеї дуже тісно. Я ж Україноньку молю: «Не відлюби Оцю мою малесеньку вітчизну!»
А 3 Б 4 В 5 Г 6 Д 8
3. З’ясуйте, скільки займенників у цьому уривку. Я хочу жити без прикрас. Без тих гучних банкетів і лахміття. Яке мені здається сміттям. Що полонило нерозумних нас.
А 3 Б 4 В 5 Г 6 Д 7
4. З’ясуйте, скільки займенників у цьому уривку. Ти наче вже і вільна як-не-як. Та ще живеться важко тобі, Нене. Всі пробують тебе на міць і смак. Чи все в тобі добротне, достеменне.
Сніг на полях почорнів і поступово зник, оголивши мокру землю, вкриту тендітною травкою. Крига на річці розкололась, і попливли по холодній воді тонкі крижини. З берега за ними гали голі дерева, кивали їм вслід гілками, в яких уже народжувалось нове життя, готове от-от стати бруньками, а потім — листям. Крижини пливли назустріч весні і танули.
У поле вийшли діти, принесли із собою обрядове печиво у формі пташок, стали весну закликати. Скрізь залунали веснянки:
Будем весну стрічати Та віночки сплітати, А віночки сплетемо, Хороводом підемо.
І раптом все пішло дуже швидко. Бруньки стали листячком, тендітна травка — молодою травицею, скрізь залунали пташині голоси й наповнили все життєрадісним співом. Лише кілька днів тому все навкруги здавалось темно-сірим, а тепер переважають зелені кольори.
Пригріло сонечко сильніше — прикрасили травку жовті кульбабки. Зацвіли абрикоси, за ними вкрилися білим цвітом вишні та яблуні. Цвіте все, «життя цвіте, як пишний сад».
Невже по цій річці тільки недавно пропливали крижини? Тепер на чистій поверхні води ми бачимо двох лебедів — чорного й білого. Благородні птахи повернулись на рідні береги, бо повернулась сюди весна, огорнула все ніжно-зеленим покровом, вишила на ньому яскраві квіти, оживила сплячу природу. Becна усміхнулась людям, і відтанули вони після зимового холоду, посміхнулися одне одному.
Почалось нове життя «на цій чудесній, радісній землі!»
А вам, мені, учора, хто
Б добре, чий, мене, казна-чого
В хтозна-де, чимось, цей,ти
Г себе, абищо, якось, якась
Д воно, скільки, жоден, я
2. З’ясуйте, скільки займенників у цьому уривку.
Донецький кряж, і терикони, і степи,
І тополятам на алеї дуже тісно.
Я ж Україноньку молю: «Не відлюби
Оцю мою малесеньку вітчизну!»
А 3
Б 4
В 5
Г 6
Д 8
3. З’ясуйте, скільки займенників у цьому уривку.
Я хочу жити без прикрас.
Без тих гучних банкетів і лахміття.
Яке мені здається сміттям.
Що полонило нерозумних нас.
А 3
Б 4
В 5
Г 6
Д 7
4. З’ясуйте, скільки займенників у цьому уривку.
Ти наче вже і вільна як-не-як.
Та ще живеться важко тобі, Нене.
Всі пробують тебе на міць і смак.
Чи все в тобі добротне, достеменне.
Сніг на полях почорнів і поступово зник, оголивши мокру землю, вкриту тендітною травкою. Крига на річці розкололась, і попливли по холодній воді тонкі крижини. З берега за ними гали голі дерева, кивали їм вслід гілками, в яких уже народжувалось нове життя, готове от-от стати бруньками, а потім — листям. Крижини пливли назустріч весні і танули.
У поле вийшли діти, принесли із собою обрядове печиво у формі пташок, стали весну закликати. Скрізь залунали веснянки:
Будем весну стрічати
Та віночки сплітати,
А віночки сплетемо,
Хороводом підемо.
І раптом все пішло дуже швидко. Бруньки стали листячком, тендітна травка — молодою травицею, скрізь залунали пташині голоси й наповнили все життєрадісним співом. Лише кілька днів тому все навкруги здавалось темно-сірим, а тепер переважають зелені кольори.
Пригріло сонечко сильніше — прикрасили травку жовті кульбабки. Зацвіли абрикоси, за ними вкрилися білим цвітом вишні та яблуні. Цвіте все, «життя цвіте, як пишний сад».
Невже по цій річці тільки недавно пропливали крижини? Тепер на чистій поверхні води ми бачимо двох лебедів — чорного й білого. Благородні птахи повернулись на рідні береги, бо повернулась сюди весна, огорнула все ніжно-зеленим покровом, вишила на ньому яскраві квіти, оживила сплячу природу. Becна усміхнулась людям, і відтанули вони після зимового холоду, посміхнулися одне одному.
Почалось нове життя «на цій чудесній, радісній землі!»