3. Прислівник, який у вищому ступені має суфікс -ш-:
А ясно;
Б швидко; В сильно; Г весело.
4. Прислівник, який означа б дії:
А вночі;
Б схвильовано; В зліва;
Г всюди.
5. Літеру и треба писати на місці всіх пропусків у варіанті А по-ведмеж.., удвіч.., навтік..
Б навскок.., настільк.., мовчк..
В докуп.., навкруг.., наспод..
Г нахильц.., інкол.., анітрох..
6. Літеру і треба писати на місці всіх пропусків у варіанті А поноч.., до реч.., утрич..
Б заввишк.., заоч.., опівноч..
В укуп.., напівдороз... навік..
Г по-вовч.., навєсн.., удвіч..
7. У якому рядку не від усіх прислівників можна утворити ступені порівняння?
А Рішуче, багато, щойно, тихо, далеко.
Б Гарно, красиво, корисно, весело, завзято.
В Лукаво, мало, міцно, швидко, дбайливо. Г Глибоко, рано, швидко, легко, вузько.
8. Виберіть рядок, у якому всі прислівники пишуться з нн
А Гума...о, актив...о,безумпи...о,організова...о,со...о.
Б Відмі...о,стара...о,несказа...о,свяще...о,щоде...о.
В Незрівня...о, негада...о,самовідда...о,нездола...о,дореч...о. Г Невгамов...о,впевне...о,відда...о,шале...о,радіс...о.
9. Від яких прислівників творяться ступені порівняння?
А Від прислівників часу.
Б Від прислівників мети дії.
В Від прислівників на –о(-е), утворених від якісних прикметників. Г Від прислівників місця, часу.
10 . Визначити, у прислівниках якого рядка при творенн форми вищого і найвищого ступеня порівняння відбувається чергування:
А) ніжно, ясно;
Б) довго, вузько;
В) чітко, весело; Г) швидко, мудро.
11. Через дефіс слід писати всі прислівники в рядку:
А. по/дружньому, по/братньому, по/троє;
Б. по/українськи, казна/коли, з/краю/в/край; В. куди/небудь, по/людськи, хтозна/де;
Г. рік/у/рік, де/не/де, коли/не/коли.
12. Окремо пишуться всі прислівники в рядку
А без/ліку, сам/собою, повік/віки, такий/сякий
Б по/латині, по/дитячому, по/свійськи, хтозна/скільки В на/щастя, в/цілому, в/основному, уві/сні
Г на/виворіт, у/переміш, по/перше, від/давна
13 . Разом треба писати всі прислівники у рядку
А по/польськи, до/щенту, на/весні, до/речі
Б на/вхрест, в/основному, в/цілому, з/висока
В на/четверо, по/своєму, з/верху, на/пам’ять
Г на/вшпиньки, з/середини, за/панібрата, не/сказано
14. У якому рядку допущено помилки в утворенні ступенів порівняння прислівників?
А. сильніше, активніше, менш сильно;
Б. найменш красиво, більш грамотно, найупевненіше;
В . найтепліше, найзручніше, найменш серйозно;
Г. найбільш докладніше, більш натхненніше, найменш швидше.
15. Установити відповідність між прислівниками та х творення:
1) префіксально-суфіксальний А) недавно 2) префіксальний Б) весною
3) суфіксальний
4) складання слів
5) злиття основ
6) перехід іменника в прислівник
В) по-українському Г) байдуже
Д) сьогодні Е) мимохідь
16. Установити відповідність між прислівниками і ступенями порівняння форма вищого ступеня порівняння 2) складена форма вищого ступеня порівняння форма найвищого ступеня порівняння
4) складена форма найвищого ступеня
А) найдовше
Б) найбільш довго
В) менш довго Г) довше
Ще в середині минулого століття видатний російський мовознавець-славіст І.І.Срезневський звернув увагу на високу музикальність української мови. Він писав: “Сила людей переконана, що ця мова є одна з найбагатших мов слов’янських, що вона навряд чи уважить богемській щодо рясноти слів та виразів, польській щодо барвистості, сербській щодо приємності, що це мова, яка навіть і у вигляді необробленому може стати нарівні з мовами обробленими гнучкістю і багатством синтаксичним, мова поетична, музикальна, мальовнича”.
На конкурсі краси мов у 1934 р. у Парижі українська мова зайняла трете місце після французької i перської. Більшого поширення набула думка, що наша мова за милозвучністю йде після італійської.
В.А.Чабаненко вважає, що головний чинник милозвучності української мови –закон урівноваження кількості голосних i приголосних звуків у мовленнєвому потоці.Отже, формальним вираженням милозвучності української мови є передусім чергування голосних i приголосних. Це особливо характерне для української мови явище виражається, зокрема, в:
Bapiативності “префіксів-прийменників” в/у, i/и, до/д (д мені Ю.Федькович),під/піді над / над/, перед / переді, від / віді / од / оді, о / об (о шостій – об одинадцятій), також діалекти к / ік / ку, коби / коб тощо,чергуванні і / й, у/ в (що належать до кореня) на початку складу, який збігається з початком слова (імовірний / ймовірний, учити / вчити),чергуванні і / й, у / в на межі префікса і кореня (іменування / найменування, научати / навчати),варіюванні зворотної частки (постфікса) ся / сь, часток – же /ж, б/би, лише /лиш, хоча /хоч,наявності чи відсутності протетичного приголосного (вулик / улик – “Микола Джеря” І .С,Нечуя-Левицького),варіюванні дієслівних форм робимо/робим, ходити /ходить (що теж відноситься до милозвучності ,варіюванні прикметникових форм, а також i займенникових та числівникових прикметникового оформлення у червоному /у червонім, у тому /у тім, в одному / в однімваріюванні форм гуляє /гуля, білії /білі (стилістично забарвлене).
Всі тухольці — активні учасники боротьби з монголами. Їм є що боронити: у кожного є невеликий шматок рідної і такої прекрасної землі-матері. Вони працьовиті, спільними зусиллями викували у твердій скелі вигідні стежки, провели в горах дорогу, засівали зерном поля, будували на річці загати, а тепер зупиняють ворога. Як прекрасно описує І. Франко захисників, які добирає порівняння, епітети, метафори! «Любо було глядіти на ті здорові рум’яні лиця, розігріті мужньою відвагою і гордим почуттям того, що їм прийдеться заступати своїми грудьми все, що найдорожче у них на світі, що в їх оружжя зложено велике діло» . Проте не може захоплення викликати ворог, що прийшов на цю землю.
З огидою І. Франко описує завойовників: «Виринають перед очима чорні страшні голови з маленькими блискучими очима. Очі ті тривожно несхибно, мов закляті, глядять на тухольців» або: «Мов полова, розсіяна з купи буйним вітром, так розсіялась їх сила по долині».