Високо вгорі сліпучо зблискують крилами голуби. Хтось їх ганяє(присудок) , підіймає(присудок) обережно над собором(додаток), над валуванням(додаток) заводських димів. У понадхмар’ї(обставина), у чистих висотах(обставина) добувають розумні птахи собі свіжого повітря ковток. Вони то згаснуть(присудок), то знову виринуть(присудок) у тій буро-оранжевій повені і, мов рибки, трепещуть (присудок)у ній, набираючи висоту. То зникнуть(присудок) у хмарі, то знову сріблясто затріпочуться (присудок),зблиснуть(присудок), мов іскринки... Ось вони розтанули (присудок) , зникли(присудок), а по якійсь хвилі знов засріблилися(присудок), мов біле листячко, розвіяне вітром у буро-червоній хмарі. Вперто підіймаються (присудок)вони над собором і його наче витягують (присудок)за собою ,тягнуть(присудок) у небо разом з його банями і шпилями.
Объяснение:
1) з підрядними з’ясувальними
Мама розповідала, що треба завжди до людям.
2) з підрядними означальними
Собака - це тварина, яка була приручена людиною.
3) з підрядними обставинними:
1. часу
Коли Марія вирішила поступати в університет, ії брат вже вчився там.
2. місця
Я завжди повертаюся туди, де на мене чекають найрідніші й найближчі мені люди.
3. причини
Через те, що брат збрехав матері, я не пішла гуляти.
4. умови
Коли ти посміхаєшся, то ти піднімаєш настрій собі.
5. допусту
Катерина намагалася грати на гитарі, а потім почала із захопленням малювати, хоча ніхто її цього не навчав
6. наслідку
Протягом цілої ночі була злива, так що утром було багато калюж.
7. мети
Щоб глибоко пізнати душу народу, потрібно добре знати його усну творчість
дії
Дівчата засміялися , мов маленькі дзвіночки чемно привіталися з ранковим сонцем.
9.міри або ступеня
Раптом стало так тихо, ніби вся земля боязливо завмерла в очікуванні грізних ударів першої весняної грози.
Високо вгорі сліпучо зблискують крилами голуби. Хтось їх ганяє(присудок) , підіймає(присудок) обережно над собором(додаток), над валуванням(додаток) заводських димів. У понадхмар’ї(обставина), у чистих висотах(обставина) добувають розумні птахи собі свіжого повітря ковток. Вони то згаснуть(присудок), то знову виринуть(присудок) у тій буро-оранжевій повені і, мов рибки, трепещуть (присудок)у ній, набираючи висоту. То зникнуть(присудок) у хмарі, то знову сріблясто затріпочуться (присудок),зблиснуть(присудок), мов іскринки... Ось вони розтанули (присудок) , зникли(присудок), а по якійсь хвилі знов засріблилися(присудок), мов біле листячко, розвіяне вітром у буро-червоній хмарі. Вперто підіймаються (присудок)вони над собором і його наче витягують (присудок)за собою ,тягнуть(присудок) у небо разом з його банями і шпилями.
За О.Гончаром.
Объяснение: