3.Розподільний диктант.  Розподіліть сполучення слів у два стовпчики: І – ті, що мають у своєму складі дієприслівник, ІІ – ті, що мають слова, однозвучні з дієприслівником (іменник, прикметник, дієприкметник). Назвіть ознаки, які відрізняють дієприслівник від однозвучних частин мови або дієслівних форм.
       Пахнучи, троянди наповнювали повітря ароматом – пахучі фіалки; несучи ранець – несучі птахи; знаючи свою вдачу – знаючі люди; благаючи маму не затримуватись – благаючі очі; довго зростаючи – зростаючі діти; терплячи поразку – терплячі малюки; завідуючи музеєм – завідуючі музеями.​

У кожної людини, звичайно, своє уявлення про щастя. Хтось мріє про шматок хліба, хтось про власний острів, а хтось хоче прочитати рідкісну книгу або побачити твір мистетва. У наш час, коли для багатьох людей матеріальне важить більше за все на світі, треба нагадувати людям, що є й інші цінності, інші бажання й мрії. Яке щастя мати можливість отримати омріяну професію, працювати за покликанням. Ну і звичайно отримувати за це достойну платню. Адже тоді не треба замислюватись над проблемою де взяти гроші на... Можна прцювати, читати книги, мандрувати і робити ще багато цікавих речей. Отже, зміст поняття "щастя" залежить від суспільства, його рівня розвитку, рівня освіи суспільства і його членів.

Якщо людина неосвічена, "темна", у неї немає ніякої цікавості до світу, який її оточує. "Ситий голодного не розуміє", - кажуть в народі. І недаремно. Людину треба нагодувати, вивчити, розвинути духовно. І вона потягнеться до світлого.

Відповідальність не існує сама по собі, а завжди знаходиться у певному контексті. Деякі питання можуть видаватися непридатними для вирішення через їхню масштабність і при цьому, як правило, критерії правильного і неправильного у суспільстві досить тісно переплітаються. Іноді масштаб проблем є настільки великим, що відповідальність особи здається неспроможною щось змінити, – власне кажучи, чим більшою є масштабність проблеми, тим менше особа відчуває свою здатність реально вплинути на ситуацію. Цей принцип завжди брався на озброєння тоталітарними режимами, які навмисне збільшували масштаб до такої міри, щоб ніхто вже не визнавав своєї відповідальності, значущості. Таким чином, особу позбавляли повноцінної людської індивідуальності, зводячи її роль до звичайного гвинтика гігантської машини.