Він щодня приходить до нас — рум’яний, теплий, запашний, незрівнянний. А ще має багато імен — бублик, булочка, батончик, рогалик, паляниця, калач, паска, пиріг… І все-таки хліб.
Якщо на столі немає хліба — на ньому чогось не вистачає. Найголовнішого. Бо хліб — то багатство, добробут. Люди ласкаво і шанобливо кажуть про нього: хліб — батечко, хліб — годувальник, хліб — усьому голова. Спрадавна народ наш понад усе цінував хліб, сіль, честь.
Хліб супроводжує нас усе життя — від народження до глибокої старості. У всіх народів він святий. Хліб берегли, на його честь складали гімни, хлібом зустрічали найдорожчих гостей. І щоб був у нас хліб, ми щодня повторюємо слова молитви і мовимо: «Отче наш, хліб наш насущний дай нам днесь». І цю молитву батьки заповідають нам, а ми — нашим дітям. Бо хліб безцінний. Ні робота, ні смерть, ні життя, ні весілля — нічого на світі не обходиться без хліба. Він сильніший за все, смачніший за все, він дорожчий за золото, насущний і святий хліб із нашого поля.
І щоб зорати поле, теж потрібен хліб. І щоб розбити ворога. Щоб перемогти і вистояти. Скрізь хліб, хліб, хліб. А без нього немає ні радості, ні свята, ні самого життя.
Людство знає жахливі роки без хліба, коли вимирали цілі села й міста, цілі місцевості й країни, так що жодній війні і жодній армії й не снилося таке спустошення.
Знати ціну хлібові, вміти його економити, бути бережливими і дбайливими господарями — це головні питання суспільства. Ось чому питання про хліб лишається у нас головним.
Ось таким є він — хліб. Його величність Хліб. То ж давайте ставитися до нього завжди з шаною і повагою. Не шкодуймо дати скибку хліба голодному. Хліб у світі — найголовніше, він — життя. І може, хтось із моїх ровесників стане кондитером чи пекарем і даруватиме людям хліб:
Людська мова найтіснішим чином пов’язана з життям людини і суспільства. Одна з основних її функцій — соціальна, комунікативна. Мова — це засіб спілкування людей, вона покликана налагодити взаєморозуміння між ними. Українська мова вважається однією з найбагатших мов у світі. Вона має тривалу історію свого розвитку. Втім як і сама Україна.
Зв’язок мови з суспільством проявляється ще й у тому, що всі найвідоміші письменники, поети, громадські діячі нашої країни також увійшли в історію української мови. Адже саме вони допомагали їй розвиватися, вносячи туди зміни, перетворюючи її. Всі, без винятку талановиті митці художнього та поетичного слова впливали на українську мову через свої твори.
Важливо, що мова — це не безладний набір букв і слів. Вона являє собою систему, починаючи зі звуків і закінчуючи складними реченнями й цілими текстами. Тільки в фонетиці української мови існує настільки багато поділок звуків. Величезне багатство таїть у собі і лексика української мови. У ній існує безліч слів для позначення не тільки почуттів або дій, але навіть і для їхніх відтінків. В українській мові існують величезні ряди синонімів, антонімів, паронімів, омонімів. Тільки українська людина може дивитися своїй коханій в очі, захоплюватися очима богині, плювати в баньки сусідові і погрожувати виколоти моргали ворогові.
Словниковий запас української мови настільки розвинувся, що містить в собі дуже багато відгалужень. Це професійні, молодіжні жаргони, різноманітні таємні мови (наприклад, мова злочинного світу) тощо. Всі вони допомагають спілкуванню різних людських груп, служать для їхнього порозуміння. У сучасному світі ми розмовляємо і пишемо за до мови. Отже, у нас є усна і письмова мова. Письмова, або літературна мова єдина для всіх. А усних мов безліч. І не завжди українці люди можуть легко зрозуміти один одного. Так, наприклад, жителі сіл і маленьких міст (особливо літні) користуються словами і виразами, малознайомими або зовсім незнайомими жителям мегаполісів. І навпаки.
Не менш важливу роль мова грає в розвитку і формуванні особистості. Недарма кажуть, що яка людина — така в неї й мова. До того ж найзначніше місце грає літературна мова. Людина, яка багато читає, отримує багато додаткових знань, поширює свій словниковий запас і вчиться правильно формулювати та висловлювати свої думки. І якщо людина все це вміє, вона обов’язково буде культурною, її будуть уважно слухатися і прислухатися до її думок. А той, хто не вміє спілкуватися, ніколи не буде цікавим для оточуючих.
Отже, щоб стати вихованою і культурною людиною треба поважати рідну мову, вивчати та користуватися нею у повсякденному житті. Адже рідна мова — це частина національної культури, і тому вона дуже важлива частина життя кожної людини. Безперечно, свою рідну мову потрібно знати і берегти. Це так саме важливо, як знати і поважати мови інших народів.
Він щодня приходить до нас — рум’яний, теплий, запашний, незрівнянний. А ще має багато імен — бублик, булочка, батончик, рогалик, паляниця, калач, паска, пиріг… І все-таки хліб.
Якщо на столі немає хліба — на ньому чогось не вистачає. Найголовнішого. Бо хліб — то багатство, добробут. Люди ласкаво і шанобливо кажуть про нього: хліб — батечко, хліб — годувальник, хліб — усьому голова. Спрадавна народ наш понад усе цінував хліб, сіль, честь.
Хліб супроводжує нас усе життя — від народження до глибокої старості. У всіх народів він святий. Хліб берегли, на його честь складали гімни, хлібом зустрічали найдорожчих гостей. І щоб був у нас хліб, ми щодня повторюємо слова молитви і мовимо: «Отче наш, хліб наш насущний дай нам днесь». І цю молитву батьки заповідають нам, а ми — нашим дітям. Бо хліб безцінний. Ні робота, ні смерть, ні життя, ні весілля — нічого на світі не обходиться без хліба. Він сильніший за все, смачніший за все, він дорожчий за золото, насущний і святий хліб із нашого поля.
І щоб зорати поле, теж потрібен хліб. І щоб розбити ворога. Щоб перемогти і вистояти. Скрізь хліб, хліб, хліб. А без нього немає ні радості, ні свята, ні самого життя.
Людство знає жахливі роки без хліба, коли вимирали цілі села й міста, цілі місцевості й країни, так що жодній війні і жодній армії й не снилося таке спустошення.
Знати ціну хлібові, вміти його економити, бути бережливими і дбайливими господарями — це головні питання суспільства. Ось чому питання про хліб лишається у нас головним.
Ось таким є він — хліб. Його величність Хліб. То ж давайте ставитися до нього завжди з шаною і повагою. Не шкодуймо дати скибку хліба голодному. Хліб у світі — найголовніше, він — життя. І може, хтось із моїх ровесників стане кондитером чи пекарем і даруватиме людям хліб:
Як їсте ви паляниці,
Калачі смачні їсте,—
Не забудьте уклонитись
Хліборобові за це!
Людська мова найтіснішим чином пов’язана з життям людини і суспільства. Одна з основних її функцій — соціальна, комунікативна. Мова — це засіб спілкування людей, вона покликана налагодити взаєморозуміння між ними. Українська мова вважається однією з найбагатших мов у світі. Вона має тривалу історію свого розвитку. Втім як і сама Україна.
Зв’язок мови з суспільством проявляється ще й у тому, що всі найвідоміші письменники, поети, громадські діячі нашої країни також увійшли в історію української мови. Адже саме вони допомагали їй розвиватися, вносячи туди зміни, перетворюючи її. Всі, без винятку талановиті митці художнього та поетичного слова впливали на українську мову через свої твори.
Важливо, що мова — це не безладний набір букв і слів. Вона являє собою систему, починаючи зі звуків і закінчуючи складними реченнями й цілими текстами. Тільки в фонетиці української мови існує настільки багато поділок звуків. Величезне багатство таїть у собі і лексика української мови. У ній існує безліч слів для позначення не тільки почуттів або дій, але навіть і для їхніх відтінків. В українській мові існують величезні ряди синонімів, антонімів, паронімів, омонімів. Тільки українська людина може дивитися своїй коханій в очі, захоплюватися очима богині, плювати в баньки сусідові і погрожувати виколоти моргали ворогові.
Словниковий запас української мови настільки розвинувся, що містить в собі дуже багато відгалужень. Це професійні, молодіжні жаргони, різноманітні таємні мови (наприклад, мова злочинного світу) тощо. Всі вони допомагають спілкуванню різних людських груп, служать для їхнього порозуміння. У сучасному світі ми розмовляємо і пишемо за до мови. Отже, у нас є усна і письмова мова. Письмова, або літературна мова єдина для всіх. А усних мов безліч. І не завжди українці люди можуть легко зрозуміти один одного. Так, наприклад, жителі сіл і маленьких міст (особливо літні) користуються словами і виразами, малознайомими або зовсім незнайомими жителям мегаполісів. І навпаки.
Не менш важливу роль мова грає в розвитку і формуванні особистості. Недарма кажуть, що яка людина — така в неї й мова. До того ж найзначніше місце грає літературна мова. Людина, яка багато читає, отримує багато додаткових знань, поширює свій словниковий запас і вчиться правильно формулювати та висловлювати свої думки. І якщо людина все це вміє, вона обов’язково буде культурною, її будуть уважно слухатися і прислухатися до її думок. А той, хто не вміє спілкуватися, ніколи не буде цікавим для оточуючих.
Отже, щоб стати вихованою і культурною людиною треба поважати рідну мову, вивчати та користуватися нею у повсякденному житті. Адже рідна мова — це частина національної культури, і тому вона дуже важлива частина життя кожної людини. Безперечно, свою рідну мову потрібно знати і берегти. Це так саме важливо, як знати і поважати мови інших народів.
Объяснение: