3. Село I ось слиз..ка дорога несподівано зникла. Вона западалась як під землю. я за провал ям гл. бини якого ще нс можна було помітити ст.рчали злені шиилі rip. Biзиик пр. пинин баскі коні і поволі спустився в кручу, Віз в.іхав у вуз.ке міжгіря. 3 одного боку дороги ст..рчала жовта стіна урвиша. А з другого Ч.риіла широка безодня, дно якої мабуть ніколи не бачило сонця. Зубчасті тори кидали різ...блену тінь пш дорогу піт.ма лізла з безодні виповняла міжгір я п.ялась по горах аж до сяючих 1и сонці шпилів. Стятн.ні віжками під нат. ском воза коні крутились нк змії помалу спускали віз по покруч.ній слизкій дорозі що здавалось провадить на той світ. Раптом немов від маху черівної пал. чки пасмо гір розірвалося в широкому отнорі наче у вікні блиснула річка пулись плавні шедро залиті півден.им промін.ям. Тепер ясно В.. днілось село мал. овничо ро.. КИданс над річкою на горі. Білt чепурнен.кі хати під очретяними стріхами з широким під.а.ям на мал. опничих стовпах дерев..яні кошниці під кукуру.зу дерев.яп хлівки крислаті акатії та журавлі над кр.ницями все це свичило про достаток та лад у сел нужно вставить пропущенные буквы и знаки
Людина того часу дуже б здивувалися ,побачивши на що спроможна високорозвинена істота. Якщо вона пішла просто прогулятися до міста побачила б щось дивне і невимовне для неї. Яка трапилясь революція у машинобудуванні, спорудженні високих домівок... Світ змінив історію у 21 столітті.
Людина просто довго не витримала б таке існування. Вона не зогла б прижитися і через кілька років життя у нашому сторіччі померла від різних хвороб. Така моя думка.
Сурядні речення:
Виноградники зеленіли, і перші снопи виблискували в полях.
Кидає віжки, зістрибує, і вже тріщить цупка стерня під чобітьми.
А хміль сонця нуртує душу, і в голову лізе всяке.
Тільки не гармату тягнуть за собою, а звичайну бочку-водовозку.
Підрядні речення:
Поглядом впився в оту одну, що стоїть поміж ними.
(О.Гончар. За мить щастя)
Дитячим щебетом починається ранок на одному з мальовничих півостровів, що по-тутешньому зветься просто кут.
В очереті справді натрапляють вони на таке багатство, якому й ціни не складеш у степу.
(О.Гончар. Залізний острів).