Осінь - золота пора року. Недарма в народі її називають: щедрою, багряною,золотою, гарячою порою. Адже саме восени люди збирають врожай на городах, на полях і в садах . Після довгих клопітких робіт одержують щедру винагороду від природи за свою працю.
Восени все навколо забарвлюється в різноманітні кольори: червоні, жовтогарячі, жовті , вогнянисті , ніби й насправді природа позолотила ліси , садки, лісосмуги, парки і сквери.
Сонечко обігріває все менше землю. Приходять перші заморозки.
Восени , прощаючись з рідним краєм , відлітають в теплі краї птахи. Тільки й чути їхні прощальні , журливі пісні.
Про осінь складено багато пісень, віршів, нарисів . Ось рядки однієї пісеньки , вони залишились у моїй пам’яті . В першому класі , пам’ятаю ми вивчали її на уроці музики:
« … Падає , падає листя
Листя в саду мерехтить.
Жовте , яскраво-вогнисте
Тихо за вітром летить… . »
Мені також подобається гати , як з дерев плавно
опадають пожовклі листочки і з тихим шелестом лягають на
землю. А як тільки пахне це опале листя! Грибами, пеньками,
та й самою осінню!
Напевне тому, що я народилася восени - це і є моя
найулюбленіша пора року. Вона трішки сумна , ніби все навколо сумує за сонечком , літом , теплом.
Ось йду я по дороз гаю, як з першого погляду інтелігентний чоловік ображає стареньку жіночку! А чому ж це? Тому що жінка стала в чергу перед ним, але ненавмисно, просто не побачила. В мене запитання: чому у людей немає часу на ввічливість? Люди нашого часу цінують тільки себе і найчастіше виявляються егоїстами. Я не засуджую людей, просто хочу закликати їх до морально-етичних правил! Адже мораль в собі треба теж виховувати! Будь ласка, озирніться! Скільки людей вже постраждало від ваших колючих образ!Душа кожного з нас як тендітна квітка, яка с маленького удару може пошкодитись. Отже, життя не на стільки коротке, щоб людям не вистачало часу на ввічливість!
Осінь.
Осінь - золота пора року. Недарма в народі її називають: щедрою, багряною,золотою, гарячою порою. Адже саме восени люди збирають врожай на городах, на полях і в садах . Після довгих клопітких робіт одержують щедру винагороду від природи за свою працю.
Восени все навколо забарвлюється в різноманітні кольори: червоні, жовтогарячі, жовті , вогнянисті , ніби й насправді природа позолотила ліси , садки, лісосмуги, парки і сквери.
Сонечко обігріває все менше землю. Приходять перші заморозки.
Восени , прощаючись з рідним краєм , відлітають в теплі краї птахи. Тільки й чути їхні прощальні , журливі пісні.
Про осінь складено багато пісень, віршів, нарисів . Ось рядки однієї пісеньки , вони залишились у моїй пам’яті . В першому класі , пам’ятаю ми вивчали її на уроці музики:
« … Падає , падає листя
Листя в саду мерехтить.
Жовте , яскраво-вогнисте
Тихо за вітром летить… . »
Мені також подобається гати , як з дерев плавно
опадають пожовклі листочки і з тихим шелестом лягають на
землю. А як тільки пахне це опале листя! Грибами, пеньками,
та й самою осінню!
Напевне тому, що я народилася восени - це і є моя
найулюбленіша пора року. Вона трішки сумна , ніби все навколо сумує за сонечком , літом , теплом.
Та все ж таки як тільки гарно восени!
Ось йду я по дороз гаю, як з першого погляду інтелігентний чоловік ображає стареньку жіночку! А чому ж це? Тому що жінка стала в чергу перед ним, але ненавмисно, просто не побачила. В мене запитання: чому у людей немає часу на ввічливість?
Люди нашого часу цінують тільки себе і найчастіше виявляються егоїстами. Я не засуджую людей, просто хочу закликати їх до морально-етичних правил! Адже мораль в собі треба теж виховувати! Будь ласка, озирніться! Скільки людей вже постраждало від ваших колючих образ!Душа кожного з нас як тендітна квітка, яка с маленького удару може пошкодитись.
Отже, життя не на стільки коротке, щоб людям не вистачало часу на ввічливість!